І за тата, і за маму. 45-річний Олексій Мислик із села Киселиці на Путильщині – батько восьми дітей. Старші доньки вже повнолітні й самі заробляють на життя. А шістьох діток пан Олексій виховує сам після того, як його покинула дружина.
Труднощі об’єднують. Мислики – дуже дружні. Вони живуть високо в горах. Від центральної дороги до їхнього дому підійматися вгору три кілометри. Щодня цю відстань гуртом долають шестеро дітей до школи, а пан Олексій – на роботу.
Чоловік працює в Путильському райавтодорі. Діти навчаються в місцевій школі. Старші Аня та Іван мають гарну фізичну підготовку. Вони учасники й переможці обласних і районних спортивних змагань.
Родина Мисликів живе на хуторі, який називається Соколій. Орієнтиром по дорозі до їхньої домівки є сільська вишка. Далі – ще якихось метрів 300 вгору і видніється будинок Мисликів.
При вході на подвір’я зустрічає собака. У дворі є хлів, де чимало домашньої живності – коні, вівці, корови, свині. Тут також – "коробка" дерев’яної ще недобудованої двоповерхівки. Цей будинок Олексій будує для своїх дітей.
Зустрічаємось у неділю, коли вдома вся родина. На обійстя виходить Олексій зі старшою донькою Анею. Запрошують до хати. У кімнаті тепло та затишно. Із величезного ліжка, сховавшись за подушки, виглядають молодші діти Микола, Мирося, Настя та Леся. Посміхаються.
– Наймолодша в мене Леся. Вона ходить до першого класу, – каже Олексій Мислик, присівши на ліжко та взявши доньку за руку. – Настя ходить до другого класу, Мирося –до шостого, Микола – сьомого, Іван закінчує дев’ятий клас, а Аня – одинадцятий. Тож маю вдома вже двох випускників.
Старші доньки Олексія Мислика вже працюють. Одна заміжня й здобула професію перукаря, інша – кухар у місцевій школі. Майя, яка працює кухарем, живе з батьком. Доньки допомагають по господарству.
Доки знайомлюсь із великою родиною, Олексій із Анею пропонують гарячу каву, пораються біля столу. На стіл ставлять свіжоспечений домашній хліб, картоплю з м’ясом. До кави – сирнички.
"Скуштуйте, татові сирнички найсмачніші", – каже Аня.
Багатодітний батько каже, що сам готує їжу.
– Печу хліб, діти люблять солодке. То теж іноді доводиться, – каже чоловік. – На свята теж довелося попіклуватися. Бо ж готував холодець, голубці.
Дружина Олексія пішла з дому три роки тому. Наймолодшій Лесі було тоді чотири роки.
– Думав, не переживу. Ще й досі важко про все це думати, – каже Олексій.
Очі у чоловіка стають вологі. Плаче й старша донька Аня.
– Щодня прокидаюся о 05.00. Бо ж маю багато худоби. Є своє молоко, м’ясо. Та й гроші від продажу худоби допомагають вижити, – розповідає Олексій Мислик. – Далі готую дітям сніданок. Молодших одягаю до школи.
Середуща Мирося починає хизуватися косичкою, яку їй заплів тато.
"А що ж? Коси заплітаю дітям часто", – посміхається Олексій.
Родина Мисликів живе в будинку батьків Олексія. Хата невелика. Вже потребує ремонту.
– Розумію, що жити в одній хаті не можемо. Будую будинок, – каже Олексій Мислик, пропонуючи показати будівлю. – Всі роботи роблю сам. Були би лише гроші на будівельні матеріали.
За словами чоловіка, в Путильському райавтодорі, де він працює, вже чотири місяці не виплачують зарплату.
У горах ще сніжить, хоча вже весна. Всі діти Мислика мають санки. Доки оглядаємо будинок, що будується, вони вивозять три пари санок і починають спускатися з гірки. Олексій тим часом пропонує малечі пограти у сніжки.
Надворі стає весело і гамірно. Чоловік посміхається.
– А як щодо одруження? – мимоволі запитую в Олексія.
– Діти не проти. Самі мені про це кажуть. А я й не знаю. Як знайдеться добра жінка, то чому б і ні, – відповідає Олексій.
– А чи би хотіли ще дітей? – кажу Олексію.
– Діти – то найбільша втіха. Якби була дружина, то й не відмовляв би її. Та спершу хочу усім своїм дітям допомогти здобути освіту. Щоб мали на шматок хліба, – каже Олексій Мислик. – Також мрію, щоб у них вдало склалася доля, були гарні сім’ї. Щоб вони не страждали, як я.
Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
