Про буковинські народні традиції Великодня розповів заслужений діяч мистецтв України, етнограф Микола ШКРІБЛЯК.
"У суботу готували страви до великоднього столу. Коли починало смеркатися, складали кошик, який використовували тільки для освячення паски. Це зазвичай робив найстарший член родини. Першою у кошик клали паску, потім – писанки, варені облуплені яйця, сіль, хрін, сир, масло, сало, ковбасу, буженину. Ніколи не клали в кошик алкогольні напої, – розповідає пан Микола. – Для дитини складали маленький кошичок. Але не із заморськими фруктами, як це роблять деякі батьки зараз, а з маленькою пасочкою та писаночкою, прикрашали його весняними квіточками".
– Також до Великодня купували новий одяг та щось нове до хати для того, щоб протягом всього року все було нове і множилося. – каже етнограф. –
Це свято родинне, тому всі обов’язково мусять зібратися за великоднім столом – тоді родина буде триматися купи протягом року.
Традиції Великодня на Буковині
* На Великдень кожен намагався бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін, бо, згідно з народними віруваннями, це приносило щастя на весь рік. А ще треба постояти під великоднім дзвоном, щоб не боліла голова.
* Після освячення паски господарі заходили з кошиком до стайні, ставили його зверху на корову, коня або вівцю, щоб добре велося господарство.
* Великодній сніданок розпочинали спільною молитвою. Батько ділив свячене яйце, роздавав усім, промовляючи: "Щоб на ті свята Всевишній поблагословив нас щастям і добрим здоров’ям на довгії літа. Щоб Матінка Божа всіх нас взяла під свій покров. Дай, Боже, ці свята щасливо відсвяткувати і других дочекати. Христос воскрес!" "Воістину воскрес!", – відповідали всі дружньо за столом.
* Дівчата набирали з криниці води у миску, кидали туди свячені крашанки і вмивалися, щоб бути гарними.
* Вважається великим гріхом не вітатися на Великдень навіть із ворогом.
* Свячене у церкві не можна викидати. Рештки їжі закопували на городі або в полі, щоб вродив гарний урожай.
* Святкували три дні. Навідували родичів, несли великодні страви самотнім та бідним людям.
* У понеділок, який у народі називають поливаним, хлопці обливали дівчат водою. Вважалося, що великодня вода цілюща, тому весь рік будеш здоровим, а волосся ростиме густим та пишним.
* Великодні свята закінчувалися, але ще стояли на столах паски, крашанки, писанки, лунало повсюди "Христос воскрес!" Так треба вітатися упродовж 40 днів – аж до Христового Вознесіння.
Спогади
"У великодній кошик ставили полин"
Іван ДЕРДА, Заслужений артист України:
– У нашій родині з діда-прадіда, навіть за радянських часів, святкували Великдень: пекли паски, розписували писанки і святили їх у церкві. Родом я з Горошівців на Заставнівщині. Пригадую, напередодні Великодня вдома різали свиню, начиняли ковбаси, вудили сало і шинку. Нас із братом посилали копати хрін на городах. Дід наказував, що він повинен бути рівним, товстим, з великою зеленою гичкою. А бабця казала, щоби ми не забули нарвати полину, який теж клали у великодній кошик. Вважалося, що він відганяє всі болячки. Мама з бабусею пекли паски у печі, яку перед цим тричі хрестили. У нас був великий великодній кошик і домотканий рушник, які ніколи не міняли. Я намагаюся продовжувати родинні традиції. Складаю великодній кошик, як це робили мої дідусь і неньо. Коли повертаємося з церкви додому, кошиком тричі торкаюся дверей нашої квартири, впускаючи до оселі Великдень. А потім також тричі торкаюся ним голови кожної дитини і дружини зі словами "Христос Воскрес", а вони відповідають: "Воістину Воскрес!" Потім те саме вони по черзі роблять мені. У кімнаті розкладаємо великий стіл. Усе готую я: ріжу дрібно яйця, сир, ковбасу, шинку, сало, ламаю паску і складаю у великий таріль. Зверху зішкрібаю ножем хрін, кладу гілочки полину. Все перемішую руками. Молимося і приступаємо до їжі. Їмо зі спільного тареля, як це робили наші родичі. Традиційно ходимо на Великдень на цвинтар на могили родичів. Даємо за поману бідним людям паски, писанки, цукерки.
Народні традиції з писанками
* На Буковині був гарний звичай дарувати одне одному освячені писанки. Зазвичай це робили біля церкви зі словами: "Христос Воскрес! Щоб ти був такий гарний і бажаний, як писанка на Великдень".
* Писанку "Сорок клинців", яка символізує успіх у житті та достаток у господарстві, зазвичай дарували поважним, шанованим газдам.
* Дівчата дарували хлопцям на гаївках писанки з дубовими листочками, які символізували чоловічу силу.
* Із тваринами або квіточками писанки давали дітям, клали в колиску немовлятам.
* У деяких селах господарі закопували освячені писанки на межі поля чи городу, щоб гарно вродило.
* Інколи писанку видували, робили до неї крильця та дзьобик із паперу, підвішували на нитці до сволока або прилаштовували під образами. Вважалося, що це оберігає оселю від усякої нечисті та біди.
Слово священика
"Треба осмислити свої вчинки і покаятися"
Володимир Плішка, настоятель храму Пресвятої Трійці Української Православної Церкви Київського Патріархату:
– Великдень – це насамперед можливість очистити душу, осмислити вчинки, покаятися. Треба йти до церкви молитися, сповідатися, причаститися.
Найурочистіша мить настає, коли священик сповіщає, що Христос Воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: "Воістину Воскрес!" Тоді треба веселитися і вітати одне одного з цією радісною звісткою.