На Буковині у будинку культури села Кам’яна Сторожинецького району відбулася гарна подія: земляки та гості згадували теплим словом відомого українського письменника Василя Кожелянка, якому в січні могло би виповнитися 60. Зініціювали вечір пам’яті "Недоспівана пісня Василя Кожелянка", який раптово відійшов у вічність 22 серпня 2008 року, бібліотечні працівники села, району та області.

До ювілейної дати наприкінці минулого року вийшов у світ й біобібліографічний покажчик творчості та життя письменника. До речі, придбати його твори нині майже неможливо. А їх чимало, лише романів – десять, серед яких "Дефіляда в Москві", "Конотоп", "Людинець", "Срібний павук", "Третє поле". Вийшло й чотири поетичні збірки "Терновий іній", "Білий і рудий", " Семибарвний кінь", "Колір серпня".

– Василь Кожелянко – різноплановий автор, у його творах різні часові межі від Трипілля до Помаранчевої революції, – сказав у своєму виступі Олександр БОЙЧЕНКО, літератор і науковець. – Скажімо, він вигадав цікавий історичний перебіг подій у "Дефіляді". Про доісторичні події йдеться у його романі "Третє поле". Хоча загалом він писав реалістичні речі. А читачі "Молодого буковинця" щотижня чекали на вихід газети, в якій Кожелянко подавав коментарі на політичну тематику. Був скромним і не любив публічності. Наприклад, якось ми їхали у потягу "Київ – Чернівці" – гурт письменників. І ось хтось запропонував читати вірші. А Василь про щось жваво розмовляв із пасажиром – полковником авіації. Коли звернулися до нього, він відмахнувся, мовляв, не чіпайте мене. Бо вважав, що поет не мусить на цілий вагон доводити, що він поет.

Вчителька історії місцевої школи Сільва Мітран розповіла про дослідження творчості Василя Кожелянка, зроблене ученицею Ольгою Міцкан. Школярка дійшла висновку, що тяга до літературної творчості передалася йому від батька, Дмитра Васильовича, який був краєзнавцем та мистцем, але не зумів опублікувати написане. Василь теж відзначався скромністю. Наприклад, учителі неодноразово запрошували його до школи на зустріч зі школярами, але він жодного разу не був, зате із задоволенням приймав дітей у себе на подвір’ї, розповідаючи їм про історію свого роду, будинку.

– Познайомилася з Василем Дмитровичем у 2006 році, коли була другокурсницею філфаку ЧНУ, – ділилася Антоніна АНІСТРАТЕНКО, кандидат наук, дослідниця творчості Кожелянка. – Якось мали зустрітися, але захворіла. Василь сказав, що мене провідає, але на узгоджену годину не прийшов. Нагодився пізніше. Сказав, що був у книжковому магазині на проспекті Незалежності, де купив власну книжку "ЛжеНострадамус", щоб мені подарувати. Василь Кожелянко не писав історичних романів – він писав "альтернативну історію". А європейська література переважно готова жити у вигаданому світі охочіше, ніж у відтвореному.


Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook