Криваві події трирічної давності у центрі Києва мало чому навчили нинішніх українських посадовців та політиків. Вони як крали, так і крадуть, як брехали, так і брешуть. Відповідно, рано чи пізно суспільство запитає у них за все.
Політичні експерти дещо скептично оцінюють діяльність нинішніх політиків крізь призму подій трьохрічної давнини на Майдані. Вважають, що ті забули, що обіцяли людям, борючись із владою Януковича. Це, скажімо, підтверджують ті ж дані з електронних декларацій, які українські високопосадовці нещодавно оприлюднили.
Активіст Майдану з Чернівців Тарас ПРОКОП визнає, що суспільство зневірилося в новій українській владі через важке економічне становище. Але він вважає, що у цьому винні самі українці – мовляв, ми самі маємо будувати власну країну, і повинні забути про те, що хтось нам повинен щось дати.
"Для мене Майдан був піднесенням суспільства, бажанням і готовністю змінювати державу, – каже Т. Прокоп. – Навіть сьогодні, дивлячись назад, я розумію, що, якби нині при владі перебувала досі Партія регіонів і Янукович, то ми би абсолютно не мали жодного розвитку, і не мали би навіть у думках бажання рухатися в напрямку західного світу. Майдан почав диктувати Україні той курс, яким вона повинна рухатися у майбутньому. Так чи інакше, незважаючи на те, що нам не вдалося повністю змінити політичну систему в Україні, ми змогли лібералізувати той режим, який був. Бо все, що ми бачили у період правління Януковича – це була концентрація влади в одних руках. І таке правління абсолютно жодного розвитку для України не передбачало".
"Зараз ми, навпаки, маємо децентралізацію, можливість різного впливу на діяльність влади. Але після Майдану в українців з’явилася суспільна апатія і розчарування через соціально-економічну ситуацію та війну на Сході України. Насправді, я гадаю, що війна мала безпосереднє відношення до Майдану, але так чи інакше ми повинні розуміти, що війна не відбулася би лише тоді, коли би наша держава перейшла у залежність і під повний вплив Росії. А агресія сусідньої країни з’явилась після того, як Україна самостійно висловила своє бажання, яким шляхом рухатися далі, коли ми заявили, що шлях путінської Росії для нас є неприйнятним", – розповів Прокоп.
"Війна була для нас, звичайно, неочікуваною, – каже Тарас. – Але, гадаю, що уникнути її нам було неможливо. Я радію від того, що вона не мала настільки масштабні наслідки для України, як вони могли би бути. Бо, так чи інакше, Україна залишилась незалежною, і план Путіна щодо загарбань територій здійснився лише частково. І цього не дали зробити в першу чергу завдячуючи згуртованості українців. А цю згуртованість нам дав Майдан. Звісно, розчарованих в Україні нині багато – у зв’язку з важкою економічною ситуацією. Але ми повинні розуміти, що ми самі є господарями власної долі. І ми самі повинні вирішувати свої проблеми. Якщо політичні еліти нас не влаштовують, тоді проблема у нас самих. Це означає, що ми не вміємо ці політичні еліти обирати. Так само – якщо у нас важка економічна ситуація, то це може свідчити лиш про те, що ми не можемо робити все для розбудови нашої країни. Тому, гадаю, ми повинні зараз думати про те, що кожен із нас може зробити для України, і яким чином діяти, щоб держава вийшла з розрухи і почала розвиватися".
Думка
"На проблемах спекулюють дискредитовані політики"
Ігор БУРКУТ, політолог:
"Чергова незавершена революція в Україні, уже третя, яка фактично так і не стала революцією, а виявилася переворотом. Що таке революція? Це повна заміна системи. Радянська номенклатура, червоні директори перефарбувалися, об’єдналися з криміналом і створили страшенно корупційну бандитську зграю, яка керує Україною. Проти неї ми піднімалися в 2004 році. І перемогли. Але прийшли ті, що нібито не крали. Але, як згодом зрозуміли, потім вони вкрали все, що недокрали раніше. Далі було повне розчарування, і замість революціонерів ми обрали контрреволюціонерів. Те, що Янукович до кінця своєї каденції не добуде, було зрозуміло від початку. Через три роки ми знову вигнали погану владу. Але що сталося далі? Замість старої корупційної номенклатури, яка перетворилася на касту неофеодалів, сталася зміна задніх над золотим унітазом.
Чого нам слід очікувати? Революції не бувають незавершеними назавжди. Рано чи пізно вони мають завершитися. Як би це не звучало для нас прикро, але революція ще буде. І крові буде багато. Ми бачили з е-декларацій, куди пішли гроші, зароблені народом за 25 років існування нашої країни. Ніхто ділитися цими грошима не збирається. А це означає лише те, що рано чи пізно знову "гахне". Але питання – чи то буде знову незавершена революція і заміна одних на інших? Ми бачимо, що цими настроями хочуть скористатися абсолютно дескридитовані політики на кшталт Юлії Тимошенко, які думають скинути нинішніх, і сісти замість них. Але люди щось починають розуміти, що заміна шила на мила нічого доброго не дає. В чому головна біда?".
Микола КОБИЛЮК
