У родині чернівчан живе кіт, якому 17 років (ФОТО)

Він пам’ятає господиню зі школи. На його очах Олена закінчувала школу, вступала до вузу, виходила заміж, виростали двоє її дітей…

Котові Ріккі вже 17 років і він один із найстаріших, якщо не найстаріший кіт у Чернівцях. Раніше, розповідає його господиня Олена ВАЛЬЧУК, по сусідству ще жила кішка, якій було понад 20 років, але вона померла.

Пані Олена вже давно заміжня, має двох дітей, старшій донечці Яні - дев’ять років. А Ріккі з’явився у них вдома ще коли Олена була в дев’ятому класі.

-Ми купили Ріккі на ринку на вулиці Зеленій, - згадує жінка. - Я випросила його у тата, навіть розплакалася тоді, так хотіла котика. Ми з сестрою дуже його полюбили, часто брали з собою, коли кудись далеко їхали. Ріккі з нами подорожував до Луганська. Ми їхали з пересадками, то ще десять годин у Києві з ним ходили, на руках носили. А у потязі кіт сидів на верхній полиці. Ми, малі, прив’язали його за шию, щоби не впав і не втік нікуди. Вночі від того, що потяг різко рушив, мама прокинулася. Потім розповідала: "Відкриваю очі, дивлюся – а кіт висить на мотузці! Добре, що прокинулася!"

А ще Ріккі одного разу втік, два дні його не було. Сестра сильно за ним плакала. Потім знайшли у сусідньому під’їзді".

Ріккі таки трохи дістається, недарма ж він живе у помешканні, де двоє малих дітей. Якось, наприклад, маленький синочок пані Олени Ігор взяв шуруповерт і намотав на нього котяче хутро. Через це на боці тварини була лисина. Та навіть на моїх очах малюк Ігор засунув кота у сміттєве відро. Втім, Ріккі на диво спокійно ставиться до пустощів. Він з висоти своїх років поблажливо спостерігає за дітьми. Та коли дістануть – може дряпнути.

Взагалі Ріккі має бойову вдачу. Іншим представникам родини котячих образити себе не дасть. Свого часу він був "першим котом на селі", і це в прямому значенні слова. Коли пані Олена з сестрою ще навчалися у школі, на літні канікули вони щороку їздили до села. І, звичайно брали з собою Ріккі. То він там усіх інших котів в околиці розганяв.

-Коли Ріккі приїжджав, всі сусідні коти кудись зникали, - згадує Олена Вальчук. – А після його від’їзду знову поверталися. Та він і зараз такий завзятий.

У чому таємниця довговічності Ріккі? На думку пані Олени, її вихованець - просто довгожитель від природи. Їсть він те, що й більшість інших домашніх котів – котячий корм, щоправда, не сухий, а у консервах. Багато спить. Взагалі їсти й спати – це його улюблені заняття.

-Їсть Ріккі останнім часом особливо багато, - каже господиня. - Чи він забуває, що щойно поїв, чи що. Ми з сестрою жартуємо, що у нього, мабуть, склероз. Лише поїсть, а через 20 хвилин хтось заходить на кухню, і він далі просить їжу і знову наминає. Зараз він трохи схуднув, важить шість кілограмів, а раніше мав цілих десять. Гадаю, у Ріккі, незважаючи ні на що, щасливе котяче життя.

Окрім кота, у квартирі постійно жили хом’ячки, кролик і навіть пацючки. Але Ріккі, як справжній аристократ, їхнього товариства уникав.

-Він їх всіх не надто любив, навіть гидував, - каже пані Олена. – Взагалі цей кіт пережив, певне, з десять хом’яків.
Шкільні подруги Олени Вальчук очам не вірять, коли дізнаються, що це ще той самий кіт, якого вони пам’ятають з дитинства.

-Усі подруги зі школи, які приходять, здивовано питають: "То це ще Ріккі?! Він ще живий? Нічого собі!" - усміхається господиня.

Хоча тварина ще непогано виглядає, та все ж вік таки дається взнаки: минулого року кіт оглухнув, почало сильно випадати хутро. Господарі все ж сподіваються, що Ріккі ще довго житиме, бо дуже його люблять. Особливо мала Яна. Вона переконана: "Ріккі ніколи не вмре, він буде жити вічно!"

Галина МАРКІВ