Меморіальну дошку герою Небесної Сотні Василю Аксенину відкрили на фронтоні музею воєнної історії краю Чернівецької гімназії №5 на вулиці Аксенина, 2-Б.

Меморіальна дошка Василю Аксенину оздоблена ескізом пам’ятника героям Небесної Сотні, словами вдячності, а також лавровіими листами, між яких можна ставити квіти.

- Наповнення дошки — лише від серця, - розповіла Галина Абрам’юк, ініціатор створення дошки пам’яті Василю Аксенину. - Від серця йшли ті слова, які є на цій меморіальній дошці: "Він рятував Україну, як поранену пташку". Це справді так. Частинкою цієї меморіальної дошки є ескіз пам’ятника героям Небесної Сотні, автором якого є архітектор Міла Садовська. Ми отримали від неї дозвіл на використання цього ескізу на меморіальній дошці.

"Ковані листи на дошці символізують лавр, як вершину нагороди за людяність, - продовжила Галина Абрам’юк. - В даному випадку, це не тільки декор з зазначенням якоїсь значимості людини. Це ще своєрідна підставка під квіти. Я знаю, що тут завжди будуть квіти — поміж лавровими листками будуть живі квіти, як пам’ять про героя".

Родичі Василя Аксенина прийшли на відкриття меморіальної дошки. Вони вдячні за увагу до їхнього батька і брата, а також обіцяють, що підтримуватимуть ідеї, за які він загинув.

























































- Мені дуже приємно, що пам’ять вшановується, - каже Юрій Аксенин, син героя Небесної Сотні. - Та, звісно, повішати на стінку дошку - це не основне. Головна мета батька - щоб люди стали краще жити. Кожен з героїв поклав своє життя за це. Батько мені говорив: "Ящо хочеш щось змінити, то почни спочатку з себе, бо головний твій ворог - у дзеркалі". Люди мають пам’ятати, що все вийде завдяки єдності народу. Головне — єдність у державі, якщо люди об’єднаються, то це буде основний результат.

"Він патріот з діда-прадіда, така наша родина, - зауважує Марія Абрамова-Аксенина, сестра Василя Аксенина. - Якби він вернувся з Майдану живим, був би в АТО. Він говорив: "Першим я маю померти, аніж гинутимуть діти". Дай Бог, щоб він змінив щось у цій державі, щоб було, як він хотів, як уявляв. Але дуже мало змінилося, хлопчики помирають. Дуже жаль. Я вдячна всім, хто не забуває про нього. Пам’ять має залишатися про таких хлопців, як Олександр Щербанюк, як мій брат Василь Аксенин".

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook