29 грудня у Муніципальній бібліотеці відбулася зустріч із атовцями "Війна та Різдво кольоро хакі". Це був перший крок нового проекту започаткованого Муніципальною бібліотекою "Повернення з війни". Під час зустрічі лікар обласної клінічної лікарні, волонтер ГО "Дорогою добра" Ольга Кобевко, Володимир Іванюк, директор БК у Садгорі Ярослав Безушко, викладач кафедри журналістики ЧНУ Андрій Гречанюк ділилися з присутніми спогадами про "святкування" новорічно-різдвяних свят на війні.
Новий Рік ми зустріли на кордоні з Кримом, у полях, в снігу і холоді, але не було бойових дій, – пригадує військовослужбовець Володимир ІВАНЮК. – Звичайно, у ці дні дуже відчувалася підтримка рідних, всі вітали, колядували по телефону.
– Під час новорічних свят ми перебували у селі Кримському. Бувало таке, що втрачали орієтування у часі, не знали, який день... Постійна напруга, обстріли... Яке святкування? Найбільше свято для нас було тоді, коли до нас приїхали волонтери. Лише тоді ми бачили рідних для себе людей, – розповідає боєць АТО Ярослав Безушко.
– Зустрічали Новий рік під Мелітополем. Під час новорічно-різдвяних свят була відносна тиша. У дивізіоні трохи більше 300 чоловіків, вирішили, що дуже класно відсвяткуємо, наріжемо салатиків, напечемо шашликів... Увімкнули телевізор, годинник пробив 00.00, ми випили шампанського. А далі... Шкода, що відеокамери не було, бо то треба було бачити: кожен почав дзвонити додому. По 5-10 хвилин поговорили з рідними, і всі повернулися за стіл, і чомусь так "кисло" стало. На цьому наше святкування закінчилося, – пригадує боєць АТО Андрій ГРЕЧАНЮК. – Ближче для нас було Різдво. Ми жили у складських приміщеннях, де місцеві жителі зробили хліви для худоби. Почали ходити один до одного і колядували. Врешті-решт колядували десь дві доби. Лише тоді ми відчули якесь свято. Також до нас приходили колядувати місцеві діти. Вони привозили нам горіхи і тістечка.
– Минулого року в грудні, 30 числа, ми виїхали у напрямку Дебальцевого до 128-ї бригади, – розповідає волонтер Ольга КОБЕВКО. – На другий день почався сильний сніг. Найцікавіше те, що до 30 числа всі дороги були ідеально вичищені – настільки бійці організовані. Окрім ліків, рацій, привезли нашим хлопцям солодощі. Вони їм дуже зраділи, мовляв, буде що діточкам місцевим дарувати на свята. Це мене настільки здивувало, адже ті самі місцеві діти їх здають, через них вони можуть загинути. Найкраща новорічна ялинка, яка тільки може бути, була у наших хлопців. Вона була прикрашена дитячими малюнками і листами.
Як зауважив Андрій Гречанюк, ялинка стояла забита у снарядній гільзі, тому трималася дуже добре.
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
