45-річний екс-чернівчанин, а нині житель Житомира Сергій Соловйов створив більше півсотні оригінальних ляльок.
Про це йдеться у публікації "Комсомольської правди в Україні", пише molbuk.ua
Сергій народився у Чернівцях, навчався у Москві, а після одруження переїхав до Житомира.
- Моя "лялькова" епопея почалася з того, що в дитячому садку я зліпив з пластиліну свиню у солдатській кашкеті. Свиня привела в захват не тільки виховательку, а й всю мою сім'ю, - розповідає художник. - Мама, тато і сестра мене дуже хвалили, і це стало поштовхом до подальшої творчості. Після закінчення школи вирішив вступати в Ленінградський театрально-художній інститут на художника-майстра ляльок. Але коли дізнався, що один з іспитів - натура людини в олівці, зрозумів, що провалю іспит - адже у мене не було професійної підготовки.
Сергій довго намагався отримати художню освіту, а коли, нарешті, вступив до Московського заочного університету мистецтв - гримнув серпневий путч 1991 року. Довелося покинути Москву, повернутися в Чернівці і стати продовжувачем династії - два покоління в сім'ї Соловйова працювали залізничниками. Сергій вивчився на машиніста тепловоза і кілька років теж працював на залізниці. Але коли одружився і переїхав до дружини в Житомир, з'ясувалося, що роботи за фахом тут немає. І нарешті з'явилася можливість зайнятися улюбленими ляльками.
- Я виносив свої роботи на пішохідну вулицю Михайлівську в центрі Житомира і продавав їх, - продовжує він. - Якось дружина, повернувшись з поїздки в Угорщину, привезла смішну статуетку казкової відьмочки і каже: "А ти б міг таку зробити?". І я взявся за м'які іграшки на каркасі у вигляді відьмочок, фігурок євреїв з пейсами. Став возити їх до Києва на Андріївський узвіз. Вони непогано розкуповувалися. Одного разу якийсь чоловік запитав: "Чи змогли б зробити портретну ляльку?". Це питання не давав мені спокою, і, повернувшись додому, я змайстрував Леніна і Сталіна, які читають "Іскру". Працював з таким ентузіазмом, що впорався всього за два тижні. На Андріївському узвозі у мене купили ці фігурки за дуже пристойні гроші, на які я навіть не розраховував. Як виявилося, їх придбали для ресторану в Сінгапурі.
З тих пір я став робити портретні ляльки. У мене багато різних історичних і політичних і культурних діячів: Юлій Цезар, Наполеон, Брежнєв, Хрущов, Елвіс Преслі, Джексон, Луї де Фюнес. Досить багато сил я витратив на ляльку-персонажа Юлії Тимошенко: все ніяк не виходило обличчя.
- У кризу 2008 року ляльки стали купувати дуже мляво, жити стало практично нема на що, але тут сталося те, про що я мріяв довгі роки, - зізнається Сергій Миколайович. - Мені запропонували роботу в житомирському театрі ляльок.
Так, в театрі з'явилися нові персонажі. Діти просто пищать від захвату, дивлячись на смішних ляльок. На сцені ляльки чарівним чином оживають, пустують, жартують, сміються і плачуть. А після вистав Сергій Миколайович бере свої маріонетки, виходить з ними на вулицю і там продовжує розважати дітей і дорослих.
