В експозиції представили 50 творів, виконаних у техніці акварелі, пастелі та олійного живопису в жанрах пейзажу, натюрморту, портрета.
- Звичайно, постать Наталії Ярмольчук залишається однією з найбільш яскравих, загадкових, неординарних у нашому мистецтві, - розповідає заступник директора з наукової роботи Чернівецького художнього музею Валентина Любківська. - Це надзвичайно тонкої душі художниця. На виставці - 50 творів, як і 50 років виповнюється з дня народження художниці. Усе - твори з колекції родини Наталії Ярмольчук. Це переважно акварелі, адже вона відома як художник-аквареліст.
- Наталію Ярмольчук була ліриком, - зауважує пані Валентина. - Вона оспівувала не показні, а затишні чудові куточки старих Чернівців. Ці місцинки були для неї рідні, бо вона жила біля турецького мосту. Дуже любила змальовувати час, схожий до нинішнього: чернівецька зима, сніг, вологе повітря... Майстерно цей час змальовувала в акварелях, до речі, тонко володіла технікою вологої акварелі.
- Знаєте, вона була такою, як кажуть, "сецесійна постать", - наголошує Валентина Любківська. - Висока, струнка, майже "прозора", з довгим волоссям, витончена, інтелігентна. У розмові була стихійна, приємна. Дуже виділялася у натовпі: особливий погляд, незвичайне вбрання... Ми спілкувалися не багато, але саме такою її запам’ятала.
На відкритті виставки були присутні рідні Наталії Ярмольчук.
- Маму пам’ятаю дуже творчою та заглибленою роботу, - пригадує донька художниці Вероніка ГНАТЮК. - Вона щоранку прокидалася і йшла малювати. Завжди була у діяльності, у русі: навколо багато картин, підготовка до виставок, оформлення книг, походи до редакцій. Найбільше любила старе місто: дворики, дахи та краєвиди з них. Постійно шукала незвичайні ракурси міста, які у буднях бачив не кожен. А ще дуже любила малювати квіти, натюрморти, портрети. Неподалік дому мала майстерню, але у приміщенні любила домальовувати лишень деталі, більше творила наживо, з натури. Я дуже любила дивитися, як вона малює. Спілкування з мамою дуже збагатило мій світогляд, по-іншому почала дивитися на буденність.
Донька пригадує, як вдягалася творча мама.
- Мама любила брюки, сорочки, метелики, краватки та капелюхи з широкими краями, - зауважує пані Вероніка. - Її стиль не був схожий на стиль інших чернівчан. Часто носила мольберт із собою. Знаєте, вона була схожа на Мері Поппінс. З дитинства вона у моїх очах залишилася художницею-чарівницею.
Виставка триватиме до 3 березня.
