Під час відкриття зібралося стільки охочих побачити картини письменників, що вони заледве вмістилися у кав’ярні. Модерував зустріч письменник і перекладач Андрій Любка, з авторів були присутні Христя Венгринюк та Анатолій Дністровий.
- У десять років мене віддали у художню школу і це була для мене велика психотравма. Я не могла розкритися, лише сьогодні розумію, що до мене був потрібен інший підхід, - пригадує письменниця і художниця Христя Венгринюк. - Я пішла із цієї художньої школи, з часом почала писати. Але увесь час розуміла, що мені чогось бракує: іншої варіації, іншої можливості сказати. Я говорила поетичним, прозовим, драматичним, науковим словом, але знала, що цього недостатньо. Пригадую, коли проживала у Кракові, відчувала гостру внутрішню тугу за рідною країною, тоді саме прийшла влада, яка мені не імпонувала... Якось в улюбленій крамниці Кракова відчула, що хочу купити фарбу і папір. Побачила полотно, натягнуте на деревину й придбала. Тоді я не розуміла, що купую. Нині я добре знаю, що тоді купила фарби, якими пишуться ікони. Не повірите, але тоді я зробила ікону у вигляді ангела...
У 2013 році Христя Венгринюк прийшла на навчання до відомої художниці Лариси Куваєвої.
- Я лише зараз розумію, наскільки мені пощастило, - вважає Христя. - Вона дала мені відчути, що нічого не треба боятися: на все є своя увага, свій глядач. Нині і сама навчаю дітей у студії, яку мені передала Лариса Куваєва. Дуже люблю дітей, їхній світогляд...
