Родина Гакманів із мікрорайону Ленківці у Чернівцях прихистила пару поранених лелек. Птахи живуть в окремій стайні, яку господарі обігрівають та освітлюють. Їх годують делікатесами – свіжою рибою та м’ясом, витрачаючи щодня по 50 гривень.
– Лелеки живуть у нас уже чотири місяці, – розповідає пані Олеся. – Я шукала в Інтернеті інформацію, як поводитися з ними, чим годувати. Написано, що ці птахи можуть їсти варену картоплю, хліб, крупи, але наші цього не хочуть. Напевно, справжні гурмани (сміється, – авт.). Їдять тільки сире свіже м’ясо, несолене сало, шкварки, рибу. Їхнє утримання обходиться нам щодня у 50 гривень. Відтоді, як похолодало, то лелеки тільки їдять і сплять. Можуть за один раз з’їсти півтора кілограма кур’ячих шлуночків. Годую їх двічі на день – вранці та ввечері. Щоб було тепло в стайні, чоловік встановив конвектор. Тримаємо постійну температуру – 15 градусів тепла.
"Наш син Діма каже, що ми з чоловіком маємо трьох дітей: Люсю, Масіка і його, – сміється жінка. – Вони для нас справді як діти. Хочуть уваги, щоб їх любили, говорили з ними. Коли я побачила Люсю з перебитою ніжкою, то в мене аж серце защеміло від жалю. Взяла її на руки і бігом принесла додому. Покликала чоловіка, ми вдвох швиденько перебинтували зламану ніжку. Потім я зателефонувала ветеринарові, запитала, що треба робити. Купила ліки, шприцом почала поїти лелеку водою з аналгіном, годувала м’ясним фаршем. Два тижні вставала вранці й заглядала, чи птах ще живий. Але Люся виявилася стійкою – вижила. Ми обладнали для неї вольєр із гніздом на вулиці. Коли ніжка відпала, зробили костиль і вчили її ходити на ньому. Зараз вона вже сама пересувається. З Масіком також намучилися. Коли він випав з гнізда, собаки порвали йому крила. Лелеку знайшла сусідка, зателефонувала мені. Я принесла його додому, обробила рани, перебинтувала крила.
– У Масіка з Люсею велика любов, – запевнила пані Олеся. – Вони сплять по черзі й охороняють одне одного. Коли Масік відчуває, що Люся в небезпеці, одразу розпускає крила і чубчик. Захищає її від собак і котів, які забігають на подвір’я. Ці птахи дуже розумні, хоча характер у них різний, як у людей. Люся вже не зможе літати, тому житиме у нас. А Масік, якщо захоче, – нехай летить. А якщо не захоче, нехай живуть собі парою, не буде їм скучно. А нам вони приносять радість.
Матеріал про врятованих лелек читайте у четверговому номері "МБ"
