Фотографії воєнних буднів, численні листівки військових, зібрання маленьких фронтових словників завбільшки з сірникову коробку, колекція орденів, документи... Виставка настільки об’ємна та видовищна, що потребує чимало уваги та часу.
- Ви бачите мою працю за 60 років, - говорить Іван Назарович. - Колекцію збирав не для показу, це була індивідуальна збірка. Сьогодні преставив лише її частину. Більшість зібраного не виставлено для огляду, зокрема це листи солдатів, документи, рідкісні фотографії... Як збирав колекцію? Навіть не запитуйте! Доводилося вести листування з військовими по усьому Радянському Союзу.
Переглядати виставку про війну у час, який і сьогодні не є спокійним, моторошно. Відтак, багато гостей проводили паралель із сьогоденням. На цьому ж наголосив і відомий історик, політолог Ігор БУРКУТ.
- Ця війна - це Перша світова війна, яка відбувалася рівно сто років тому, - зауважує Ігор Григорович. - Наш край був у складі Австро-Угорщини проти якої воювала Росія. На виставці ми можемо уважно глянути і фотографії, і поштівки, деякі австрійські та російські документи. Якщо уважно глянути на російські документи, ми побачимо, що сто років тому заперечували українців і зараз заперечують. Сто років тому грабували, гвалтували, вбивали невинних людей і те ж робиться нині. За сто років нічого, на жаль, не змінилося. Не дарма у сучасній Росії намагаються називати цю війну Другою Вітчизняною війною, хоча ніякого захисту Вітчизни не було. А було загарбання чужих земель!
- І ще хочу наголосити, - говорить Ігор Буркут. - Коли на початку серпня 1914 року російські війська зайняли Чернівці, російський генерал піднявся на сходинки мерії і заявив: "Черновцы отныне и навсегда стают русским городом!" Те ж саме ми бачимо на Сході України. Нам дуже уважно треба подивитися, що там відбувається. Нам треба зрозуміти, що це жахлива війна. І кінчається усе тим, що ті, хто розв’язує війну, будуть покарані. Історію треба знати добре. Але, все одно, кожне покоління вчиться на своїх бідах та помилках.
