39-річному чернівчанину Олексію Швєцову довелося приймати стрімкі пологи у молодої жінки, яку він віз на власному авто до пологового будинку. Мама назвала новонароджену донечку Оленкою на честь його дружини.
– Я працюю викладачем англійської та німецької мови в ліцеї залізничного транспорту. Тамара – моя учениця, зараз закінчує другий курс. Я – її класний керівник, – розповіла Олена Швєцова. – Коли дізналася, що вона сирота, почали з чоловіком опікуватися нею. Тамара проживала в гуртожитку, але часто бувала в нас. Якось зізналася, що вона вагітна і буде народжувати. Ми її підтримали. Третього червня Олексій зранку відвіз мене машиною на роботу і поїхав додому. Аж тут телефонують мені дівчата з гуртожитку, розповідають, що Тамарі вночі було погано, болів живіт. Я тут же зателефонувала чоловікові, сказала, щоб віз її до пологового будинку.
– Я маю дві спеціальності: фельдшера-акушера та менеджера з організації туристичної діяльності. Правда, Чернівецьке медичне училище закінчив давненько – ще в 1994 році. Хоча ніколи не працював акушером, але якісь знання залишилися. Вони дуже пригодилися мені, коли довелося приймати пологи в Тамари, – запевнив Олексій Швєцов. – Коли дружина зателефонувала мені, я одразу ж поїхав за Тамарою. У машині в неї відійшли води. Я під’їхав до пологового будинку, який зараз знаходиться в новому корпусі на вулиці Чехова. Вийшов з авто і крикнув чоловікові в білому халаті, що в мене породілля, нехай швидко покличе когось із медпрацівників. А він мені: "Не хвилюйся, це так швидко не відбувається". Раптом Тамара, яка лежала на задньому сидінні, застогнала: "Дядьку Олексію, я вже народжую".
В одну мить переді мною промайнуло всі сторінки підручника з акушерства. Я навіть пригадав, якого кольору були палітурки (сміється, – авт." Сказав Тамарі, щоб глибоко дихала, швидко зняв із неї штани. Побачив, що вже появилася голівка дитини. Легенько руками почав її витягати, повернув плечиками, як вчили в медучилищі. Навіть не було часу злякатися. Коли підбігла медсестра з каталкою, дитина вже була в мене на руках. Потім вийшли лікарі: подивилися, посміялися. Сказали, що треба ще возити із собою спирт та ножиці, щоб самому перерізати пуповину і обробити руки. Дитину поклали на живіт Тамари, і вона заплакала. Я зітхнув з полегшенням: значить, усе добре.
Матеріал про незвичайні пологи читайте у четверговому номері "Молодого буковинця".
