Парафіяни власними силами почали відновлювати храм Найсвятішого Серця Ісуса – одну з найгарніших, найзагадковіших і найзанедбаніших пам’яток у Чернівцях. Уже вирівняли похилений хрест на шістдесятиметровій висоті, відновили та пофарбували в зелений колір дах готичної вежі, вставляють вікна. За словами настоятеля храму Найсвятішого Серця Ісуса Римо-Католицької Церкви отця Станіслава Смольчевскі, на відновлення костелу потрібно до чотирьох мільйонів доларів.
- Відновлення костелу розпочали власними силами з готичної вежі, – розповіла голова парафіяльної ради храму Найсвятішого Серця Ісуса Інна Келлер. – Відреставрували старі балки і обробили їх спеціальним розчином. Вирівняли всередині дах, який зігнувся, від чого вирівнявся і хрест на шпилі вежі. Зовні дах покрили зеленою фарбою, яку придбали за власні кошти. Зараз майстри відновлють вікна і вкладають скло. А ще зняли фарбу на вітражі, що при вході, й зробили підсвітку. Тепер ввечері можна побачити на вітражі прегарне пасхальне ягнятко. Ми також розробили план зняття бетонного перекриття на поверхах, які облаштували для архіву. Щоб вивезти будівельне сміття, потрібні підйомний кран, автокар і трактор. Хочемо звернутися за допомогою до міської та обласної влади, щоб допомогли з цією технікою. Адже костел – це пам’ятка архітектури. І відновити її ми повинні спільними зусиллями.
З історії костелу
Автором проекту храму і сусіднього монастиря (кляштора), як розповіла дослідниця історії Чернівців Марія НИКИРСА, був директор Чернівецької промислової школи Йозеф Ляйцнер. Споруджували костел не лише римо-католики, а й будівельники різних конфесій. Усередині він має 26 метрів довжини, 17 метрів ширини та 14 – висоти. Викладена мозаїчними плитами підлога збереглася й досі. Незвичайної краси вітражі виготовили у чеському місті Гротові. З Еденбурга (Німеччина) привезли три дзвони. Найбільший, що важив 20 центнерів, називався "Серце Господа Ісуса". Гроші збирали з усього світу.
Земельну ділянку на тодішній площі Фердинанда громадська рада міста пожертвувала церковній громаді безкоштовно. У червні 1891 року було закладено наріжний камінь під майбутній храм. А вже через три роки, восени 1894-го, його освятили. Богослужіння тут правили трьома мовами: польською, українською та німецькою.
За радянської влади у костьолі розміщувався державний архів, який виїхав лише 2010 року.
