Буковинські вчені вивели продуктивну м’ясну породу великої рогатої худоби. Вихід м’яса із цієї породи сягає до 65 відсотків.
"Нам вдалося вивести буковинський зональний тип м’ясної симентальської породи великої рогатої худоби, яка є найкращою в західному регіоні України, якщо й не всієї країни, – розповідає автор нової породи Андрій Калинка, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону. – Бо розвиток м’ясного скотарства – один із шляхів забезпечення потреб населення в яловичині, оскільки яловичина в структурі споживання м’яса становить понад 60 відсотків. До того ж енергоємність цієї галузі на 60-70% менша, порівняно з молочною, у три-чотири рази менші й капітальні вкладення, у 10-15 разів – витрати праці, не кажучи вже про високу якість цього виду м’яса. Нам вдалося вивести такий тип худоби , а також розробити технологію отримання екологічно чистої яловичини в умовах органічного виробництва.
Одним із перших виробників, хто оцінив досягнення вчених, був Михайло Попов, керівник СТОВ "Авангард", що в Рокитному Новоселицького району. Саме його підприємство є структурною одиницею буковинського зонального типу сименталу.
Наразі утримуємо 300 голів м’ясної племінної худоби, у тому числі 105 корів, – розповідає він. – Справа ця потрібна і перспективна, однак вона потребує підтримки з боку держави. Якщо не матимемо дотаційних надходжень, то стадо доведеться скорочувати. Бо низькі ціни на цей вид худоби призводить до того, що чимало товаровиробників змушені здавати племінних тварин на забій як товарних. Ми ж щороку маємо молодняк ВРХ різної статі живою масою 250-350 кілограмів для продажу тим господарям, які хочуть і вміють займатися м’ясним скотарством.
Чимале племінне стадо сименталів є й у Цурені, де знаходиться дослідне господарство дослідної сільськогосподарської станції. Наразі худоба тут знаходиться в загородах і безприв’язна. Чужих не любить – утікає. Що цікаво, вона безрога.
Утримуємо 315 тварин, з яких 162 корів, – ділиться Віктор Сташко, директор дослідного господарства. – Вихід м’яса із цієї породи сягає 65 відсотків. Молока від корови можна доїти до 3000-3500 кілограмів на рік жирністю 4,5 відсотка. Але ці тварини все-таки розраховані для отримання м’яса. Корову такої породи не треба доїти 210 днів – за господиню це робить телятко. Обслуговує стадо лише шестеро осіб. Улітку худобу випасаємо на культурних пасовищах, яких маємо 160 гектарів. Тут вона споживає до п’яти видів трав. Тобто худоба не вживає жодних харчових добавок. Розводять цю худобу не лише місцеві селяни, але купують їх і товаровиробники з інших районів, зокрема зі Сторожинецького й Сокирянського, купували її з Івано-Франківської та Тернопільської областей. Єдина для нас проблема – відсутність державної дотації. Якщо два роки тому на кожну тварину нам виплачували по 1900 гривень, то нині не дають жодної копійки.
