Напередодні першого офіційного матчу "Буковини" у 2013 році лави нашої команди поповнив досвідчений півзахисник Сергій Сібіряков. У матчі з МФК "Миколаїв" Сергій відзначився результативним ударом. Днями прес–служба ФСК "Буковина" поспілкувалася з гравцем.
- Сергію, як ти став гравцем "Буковини"?
- Вийшло так, що київська "Оболонь" розпалася, а її гравцям довелося шукати інші команди. Мені вже 31 рік, тому у деяких колективах сказали те, що я їм непотрібний. А ось головний тренер Вадим Заяць повірив у мене. За це йому дуже вдячний. З "Буковиною" збори майже не проходив. Незважаючи на це, Вадим Григорович дав мені шанс. Я ж своєю грою буду доводити своєю грою те, що він не помилився. На футбольному полі ніхто не буде дивитися на мої попередні заслуги. Треба кожного матчу доводити те, що спроможний допомогти команді. Сьогодні я можу вийти на поле, а завтра – інший. Кожному дається шанс, який треба використати.
- До приходу в "Буковину" ти грав разом з Владиславом Лупашком, Олександром Семенюком у київській "Оболоні"…
- Раніше грав також разом із Богданом Когутом. А коли Олександр Семенюк грав ще в "Оболоні", то ми з ним говорили щодо "Буковини". Я вже мав інформацію про ту команду, у якій збираюся продовжити футбольну кар'єру.
- Певний час ти виступав у дніпропетровському "Дніпрі". З яких причин тобі не вдалося у цій відомій українській команді?
- У "Дніпрі" тоді виступали футболісти досить високого рівня. Конкурувати з ними було важко. Врешті – решт, я пішов, так би мовити, на вільні хліба.
- Важливе місце у твоєму футбольному житті займає київська "Оболонь". Нещодавно ця команда зникла з футбольної карти України…
- Це, насамперед, сталося через міжусобні війни. А "Оболонь" завжди залишається у моєму серці, бо саме ця команда зробила з мене футболіста. Зі столичним колективом у мене повязано багато приємних спогадів. Я вдячний долі за те, що у моєму футбольному житті була така команда, як "Оболонь".
- Чи є тебе бажання затриматися в "Буковині"?
- Так, однак усе залежитиме від моєї гри. Найголовніше те, що у нашій команді гравців не ділять на заслужених та не заслужених. Якщо даватимеш результат, то виходитимеш на футбольне поле.
- Розкажи про свою родину…
- Я народився у місті Стрий Львівської області, однак одружився у Сімферополі. Зараз моя дружина Анастасія перебуває з дітьми у Криму. "Буковина" вирушає на гру з "Кримтеплицею", тому матиму нагоду побачитися з родиною. Якщо у майбутньому усе буде гаразд, то не виключаю того, що перевезу родину в Чернівці.
- Які у тебе склалися враження від буковинських уболівальників?
- Під час матчу з МФК "Миколаїв" я зловив себе на думці, що за вболівальницькою підтримкою "Буковина" не поступається багатьом командам Прем'єр-ліги. У Чернівцях завжди тепло підтримують свою команду. Радує те, що наш колектив має дванадцятого гравця. Можна грати при порожніх трибунах та не отримувати від цього задоволення. А коли на стадіон приходять вболівальники, а ми їх радуємо перемогами, то це вдвічі приємніше. Якщо "Буковина" демонструватиме гарний футбол та здобувати перемогу, то матчі за її участю відвідуватиме велика кількість шанувальників.
ФСК "Буковина"
