Два тижні тому Валентина Опаєць з Кельменеччини врятувала лелеку, який ледь не загинув від холоду. Птаха жінка розмістила на теплій печі, а годувала рибою, м’ясом та черв’яками, яких викопувала із землі.
– Сталося це позаминулої суботи, – розповіла жінка. – Було дуже холодно. Я вийшла надвір погодувати собаку і побачила, як на сніг просто на городі впав лелека. Відразу ж підбігла до птаха. Він не ворушився, а лапи його були схожі на дві бурульки. Подумала, що загинув. Та все ж взяла його на руки... На превелике щастя, лелека був живий. Я понесла його до хати і поклала на піч. Так помаленьку і почало повертатися до нього життя.
Спеціально для лелеки пані Валентина щодня топила піч у літній кухні.
– Коли побачила, що мій лелека виживе, відразу ж почала думати, де б його розмістити, – розповіла жінка. – У будинку тримати не могла, бо то ж не дитина, якій можна одягнути памперс. А у сараї з іншими тваринами він боявся перебувати. Тому вирішила розмістити його на печі в літній кухні. Щодня розтоплювала піч, щоб птаху було тепло.
Лелека пробув на печі тиждень. Так жінка його і виходила.
– Прокидаюся щоранку ні світ ні зоря, щоб прогодувати всіх, за ким доглядаю, – каже Валентина Опаєць. – Лелеці давала мойву, копала для нього черв’яків. Але приблизно через тиждень він почав дуже сумувати. Все ходив кімнатою та розправляв крила. Тому, коли потепліло, випустила лелеку на волю.
Та наступного дня він знову прилетів на город до господині. Це четвертий лелека, якого врятувала Валентина Опаєць.
– Позаторік мені принесли лелеченя, яке випало з гнізда, також був лелека, який поламав лапку нижче коліна, – розповіла пані Валентина. – Жив у нас також лелека, який не хотів повертатися до своїх. Він всюди ходив за мною, як собачка. Він дуже швидко набирав кілограми і через кілька місяців виглядав, як індик.
– Під наш будинок постійно підкидають цуценят та котиків, – усміхається Валентина Опаєць. – Нині маю вже сімох собак і п’ятьох котів. Працюю на митниці прибиральницею. Зарплата невелика – 900 гривень. Минулого місяця не витратила ні копійки на себе. Всю зарплату виділила на їжу для тварин.
А протягом чотирьох років пані Валентина виховувала маленьку лисичку. Лисенятко знайшли в лісі односельчани і принесли жінці.
"Лисенятко було досить маленьке, воно пило молочко лише з моєї долоні і при цьому так чмокотіло... Ми назвали лисичку Данкою, – розповіла жінка – Прожила вона з нами чотири роки. Потім повернулася в дику природу. Неподалік села є поле, де розташовані лисячі нори. Проте ще певний час лисичка навідувалася в гості і ми її годували".
