Добра історія трапилася у Чернівцях напередодні жіночого свята. Дівчині, яка приїхала до нашого міста на фестиваль і загубила рюкзак із дорогими речами, його повернули добрі люди.
Другого березня до Чернівців на фестиваль витворів ручної роботи з Івано-Франківська приїхала талановита майстриня Яніна Доценко. Вона привезла із собою власноруч створені жіночі прикраси та інші сувеніри. Однак у метушні загубила рюкзак із цінними речами
У Чернівці ми прибули швидким фірмовим потягом приблизно о дев’ятій ранку. До торгового центру, в якому відбувався фестиваль, із вокзалу можна було дістатися маршруткою №38, у неї я й сіла. Дорогою познайомилися ще з однією учасницею фестивалю зі Львова, сміялися, жартували... Потім подруга допомогла мені донести до місця проведення ярмарку всі мої сумки.
Дівчина спокійно розкладала свої витвори, як раптом...
– Сусідка за столиком була змушена ловити мене, зблідлу і майже непритомну. Я зрозуміла, що ніде немає рюкзака з найдорожчими для мене речами, – пригадує дівчина. – Подумавши, зрозуміла, що він залишився в маршрутці. Зі мною така пригода трапилася вперше. Перша реакція – розповісти організаторам фестивалю. Вони відразу побігли кудись телефонувати. Куди? Я вже не чула. У вухах дзвеніло, в очах затуманилося…
Яніна побігла з подругою на зупинку. Дівчата намагалися спинити кожну маршрутку №38, випитували у водіїв бодай якусь інформацію, просили допомоги. Сумно, але більшість або не знала чим допомогти, або просто не хотіла. Молодий хлопчина телефонував усім своїм знайомим, давав якісь поради… І нарешті один із водіїв здогадався, про яку саме маршрутку ідеться, зателефонував колезі. Однак виявилося, що жінка в коричневій курточці та чорній шапочці уже забрала рюкзак майстрині...
– Мені зателефонувала племінниця, розповіла сумну історію. Мовляв, до нас на фестиваль приїхала талановита дівчина, але у маршрутці вона загубила рюкзак, – розповідає 63-річна чернівчанка Людмила КОРЖАН. – Я саме чекала на свій автобус, збиралася їхати у Садгору. Почувши історію, почала виглядати маршрутку №38, як раптом вона під’їхала. Я заглядаю через скло і бачу біля водія чорний рюкзак. Одразу забігла у салон і почала запитувати, чи хтось бува не губив цей рюкзак... Поговоривши з водієм, я забрала рюкзак і віднесла його до друзів в аптеку на вулиці Шевченка, бо дуже поспішала. А вже звідти його принесли дівчині на фестиваль. Ой, невже потрібно про це писати? Всі ми повинні допомагати одне одному...
Людмила Володимирівна не вперше допомагає людям. Якось на вулиці Чапаєва вона знайшла оригінальний жіночий мобільний телефон. Розшукала власників та повернула. А ще, довго шукаючи, знайшла студента, який загубив студентський квиток...
– Люди повинні бути чуйними, – скромно зауважує Людмила Володимирівна. – Потрібно допомагати одне одному... Бажаю усім весняного настрою!
– Ніколи не забуду Чернівці. Тепер це місто асоціюється у мене із чимось світлим, з добрими людьми, – каже Яніна. – Людмила Володимирівна виявилася не байдужою до мене, чужої людини. Раніше я не вірила у таких людей...
