Відійшла у вічність найстаріша 105-літня чернівчанка Олена Панаща. Надзвичайно добра, оптимістична жінка, яка любила життя і людей.
За свій довгий вік Олена Тимофіївна пережила чимало: дві війни, репресії рідних, голодомор, післявоєнну відбудову… Дівчинкою навіть бачила прославленого Василя Чапаєва, який приїжджав до їхнього містечка.
– Народилася я 2 квітня 1906 року у Варшаві, – розповідала довгожителька “МБ” під час святкування 105-річчя. – Добре дитинство у мене було, гарно жила наша сім’я. 1914 року, коли усіх православних евакуйовували з Варшави, опинилися ми у Полтавській області, бо батько був звідти родом. Олена Тимофіївна любила згадувати про свого чоловіка Івана, якого називала своїм першим і останнім коханням. Рано залишилася вдовою, та вдруге не вийшла заміж, хоча кликали. А на запитання, у чому секрет її довголіття, жінка чесно відповідала: – У постійному русі та роботі. Увесь вік тяжко працювала у колгоспі: косила, снопи складала. Та й п’ятьох дітей виростила, від голоду врятувала. Всюди встигала. Чисто було і в хаті, і на подвір’ї. Таланило мені у житті – що не задумаю, усе зроблю. Сама хату побудувала.
– Мама і тепер непосидюща, усе щось робити береться, – розповідала якось донька Надія Іванівна, з якою останні роки проживала жінка. – Попрати, заштопати, прибрати, книжку почитати чи гречку перебрати – до усього береться. Навіть сама на дільницю ходила голосувати. А в сто років вставила собі зуби, щоби гарно виглядати. Виховала п’ятьох дітей, виняньчила шестеро онуків. Нині тішиться вісьмома правнуками. Прожила мама довге і щасливе життя. У квітні минулого року Олена Панаща відзначила свій 105-ий день народження. Тішилася подарунками і квітами. Випила з гостями шампанського, заспівала свої улюблені пісні. "Приходьте наступного року", – запрошувала всіх сердечно, прощаючись. І не дожила до свого 106-ліття… Доброї вам пам‘яті, добра людино…
