У Чернівцях папуг можна побачити не лише в парку, а й на тайстрі.
Виявляється, ще задовго до того, як у Чернівцях поселилися папуги Крамера, їхні зображення вже зустрічалися на килимах і тайстрах.
"МБ" шукав версії, як екзотичний птах потрапив у народні ремесла.
Яскраві зелені папуги живуть у Чернівцях уже близько шести років. Це папуги Крамера, які втекли з неволі або яких випустили господарі. Найчастіше їх зустрічають у парку "Жовтневий" та парку імені Шевченка. Нещодавно їх помітили й на території одного з дитсадків. Папуги навіть успішно пережили торішні люті морози. Окрім Чернівців, вони оселилися в парках в Києві, Львові та Харкові.
Утім, ця екзотична пташка прижилася не лише в міських парках, а й в українській культурі – у рушниковому орнаменті, йдеться у статті "Українські народні обереги-символи і знаки", опублікованій на сайті Національної історичної бібліотеки України.
– Образ папуги на українському терені фіксується не лише у вигляді екзотичного птаха – це вже птах українізований, асимільований вишиваним орнаментом, видозмінений і підлаштований під обриси стилізованого орла, фольклорна символіка якого значно рідніша й зрозуміліша для вишивальниць. Подібна метаморфоза відбувається й з образом пави, – пише автор статті.
- На Буковині ж папуг найчастіше можна зустріти не на рушниках, а на килимах і тайстрах. На рушниках вони трапляються рідше, оскільки давні рушники були тканими, а не вишитими, - розповідає Микола Шкрібляк, директор Буковинського центру культури і мистецтв.
–У вишивці на сорочках я їх не зустрічав. Звідки ця традиція взялася – точно сказати не можу. Ми колись ставили це завдання, з'ясовували й зараз з'ясовуємо, але до якогось коріння не дійшли, – говорить М. Шкрібляк. – У нас дуже багато зустрічається не лише папуг, а й павичів. Я думаю, що вони жили серед людей: і папуги, і павичі. І зараз на Буковині живуть павичі. Я знаю, що була одна ферма з павичами.
За словами Миколи Шкрібляка, сказати, що саме символізував цей образ, нині неможливо, адже килимове ткацтво, завдяки якому з'являлися килими й тайстри, поступово зникає. На Бессарабії та Буковині зараз килими ніхто вже не тче, а тайстри створює невелика кількість майстринь. Тому папуги й павичі залишилися артефактами для музейних і приватних колекцій.
– Цей символ зустрічається не так і рідко. Так само, як і всі інші птахи. Звірі, птахи – все це ткалося до Другої світової війни, ще в 30-х роках, – пояснює він.
Папуги є і в колекції Буковинського центру культури і мистецтв: за словами М. Шкрібляка, це 5–6 артефактів.
Він розповідає, що багато пташок зустрічається на вишиванках 30-х років, але це пташки стилізовані, без чітких ознак, які дозволили б сказати, що саме це за птах.
До слова, через стилізацію за папугу можна прийняти й образ сокола чи зозулі.
– "Торбинки з папужками і колібрі", – можна почути від гостей, які бачать візерунок уперше, бо направду пташки на тайстрах барвисті й виглядають як для наших широт незвично. Проте коли питаємо в майстринь-ткаль, хто ж зображений на торбині – все стає на свої місця: сокіл, павочка, зозулька, синичка. Килимарська палітра, як відомо, передбачає певну фантасмагорійність – звичні нам рослини чи тварини не завжди зображені реалістично. Іншими словами – увесь ефект створюють самі поєднання яскравих кольорів. До прикладу, якщо сокіл та зозуля у живій природі сизі, то на килимі чи тайстрі вони барвисті, і в цьому орнаментальна специфіка, – пише Іванна Стеф'юк у статті "Крилаті тайстри Буковини: Барвиста мова, чи просто файно?".
У Чернівецькому художньому музеї розповіли, що і в їхній колекції є артефакти з папугами.
– Доволі нерідко зустрічається цей мотив. Навіть в експозиції у нас є колекція тканих килимів, і там є килим, де чітко читається папуга. Це все в буковинському орнаменті має місце. І на виставці чагорських колекціонерок, яка зараз відбувається в музеї, теж є тайстра із зображенням папуги. Це стилізоване зображення птаха, але оскільки вона барвиста, можна назвати її і папугою. Тобто і в колекції музею, і в приватних колекціях є предмети із зображенням папуги, – розповідає Лариса Курущак, завідувачка відділу маркетингу, розвитку та комунікації Чернівецького художнього музею.
Співрозмовниця каже, що це здебільшого предмети другої половини ХХ століття. І на той час уже було багато шляхів, якими папуга міг потрапити в народні ремесла.
– На той час телевізор уже був, були книжки, люди їздили на заробітки в інші країни, жили в еміграції в Америці та в Канаді. Могли там побачити папугу і розповісти про нього іншим. Тобто джерела могли бути різноманітними. Може, хтось тримав їх і в клітках удома, – говорить Лариса Курущак.
Що саме символізував папуга, у музеї сказати не беруться. Птахи ж загалом символізують істоту, яка пов'язує два світи: землю і небо.
Тож, зустрівши в парку зелену зграйку, пам'ятайте: на Буковині папуги були знайомі людям задовго до того, як з'явилися в чернівецьких парках. Просто тоді вони оселилися на тайстрах і килимах.
Авторка: Ольга Шуманська
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
