Фото molbuk.ua
Захисник із Чернівців Дмитро Пую загинув у травні 2025 року на Сумщині. Йому було 28. Він писав вірші і мріяв колись видати збірку. Після його загибелі мама знайшла у телефоні сина понад сотню поезій та кілька варіантів обкладинки майбутньої книги.
Тепер ця збірка під назвою "Шлях мого життя" побачила світ, а кошти від її продажу передадуть на допомогу його побратимам зі 107-ї окремої бригади тероборони, ідеться у публікації "МБ".
"Надрукуємо після війни"
Дмитро почав писати вірші в 17 років. Не особливо розповідав про своє захоплення рідним. Згодом публікував поезію в Instagram. У нього залишилася понад сотня віршів – про війну, життя, почуття.
Мама Світлана Пe. у розмові з "МБ" розповідає, що була вражена, прочитавши синові поезії.
"Я, коли побачила їх, запитала: "Що за вірші?". А Дмитро: "Мої". Я здивувалася: "Твої?!". Він: "Ну, так, пишу собі". Кажу: "Треба надрукувати". Син відповів: "Уже після війни надрукуємо", – пригадує Світлана.
Вірші сина вражали матір, настільки вони були не по-юнацькому дорослими. "Такі мудрі слова, начебто він прожив 80 років", – каже пані Світлана.
У Дмитра було багато планів, які тепер залишилися в спогадах його рідних. Після закінчення школи №16 він навчався у Чернівецькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ за спеціальністю "Харчові технології". З другого курсу працював кухарем у ресторанах.
Фото molbuk.ua
Мріяв побачити світ
Любив свою професію, але мав і багато інших захоплень. Зокрема, збирав великі пазли. Вдома лежать стоси зібраних ним пазлів на кілька тисяч. Переважно – міста, пейзажі. Останній пазл, який він так і не встиг зібрати, – із зображенням Барселони. Мати так і залишила його на столі... Інші ж, готові, планує оформити в рамки, як картини.
"Дмитро мріяв мандрувати. Казав: "Такий світ гарний". Та практично ніде не встиг побувати", – каже пані Світлана.
У війську Дмитро служив ще до війни – проходив строкову службу. Після повернення додому продовжив працювати.
Коли почалася велика війна, Дмитро спочатку був кухарем у 107-й бригаді тероборони. Згодом їхній підрозділ відправили на Сумщину. Там Дмитро служив кулеметником.
Четвертого травня 2025 року Дмитро Пую загинув під час виконання службових обов’язків. Разом із ним загинули побратими Костянтин Ковбаснюк і Олег Звенигородський. Трьох військових поховали в Чернівцях...
"Мені здавалося, що світ упав"
За словами матері, того ранку син за кілька хвилин до загибелі написав їй повідомлення, що з ним усе добре.
"О 04:18 він мені написав: "Все добре, я на зв’язку". А о 04:30 уже загинув", – плаче пані Світлана. Братові Дмитро встиг надіслати фото з товаришем. Це було останнє фото, яке він зробив за життя.
Про загибель сина жінка дізналася наступного дня: "Мені здавалося, що світ упав, перевернувся. Розбилася моя надія, моє майбутнє, все..."
24 вересня 2026 року Дмитрові Пую мало виповнитися 30 років.
"Молодий, гарний, талановитий. На жаль, неодружений. Я часом дивилася на нього і уявляла, які в нього будуть гарні діти, як я бавитиму онуків. І ось так гине цвіт нації. Як далі ми будемо – не знаю", – втирає сльози мама.
Фото molbuk.ua
У Чернівецькому торговельно-економічному інституті ДТЕУ відбувся захід пам’яті, присвячений випускнику інституту, воїну та поету Дмитру Пую, який віддав життя за Україну. Спогадами про Дмитра поділилися директор інституту Анатолій Вдовічен і кураторка його групи, доцентка Тетяна Марусяк.
Директорка департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради Наталія Фрунзе подякувала батькам за виховання сина та збереження пам’яті про нього. Заступниця начальника управління комунікацій та зв’язків з громадськістю Чернівецької міської ради Оксана Меленко висловила слова підтримки батькам Дмитра. До присутніх також звернулися військовослужбовці 107 окремої бригади територіальної оборони і директор "Ветеран Хаб Буковина" та голова ГО "Сталь" Олександр Кошовий, а також колега і подруга Дмитра Ольга Мельничук.
Побратими передали батькам героя й інституту бойовий прапор бригади. Батькам також вручили медаль на знак пошани й вдячності за подвиг їхнього сина.
Центральною подією стала презентація поетичної збірки Дмитра "Шлях мого життя".
Фото: ЧТЕІ ДТЕУ
До поетичної частини долучилася Марія Гордашко, акторка театру, яка натхненно прочитала вірші Дмитра. Юлія Скіцько зворушливо виконала пісню "Люди-титани". Особливим моментом став відеозапис, у якому Дмитро читає власний вірш "Ми віримо в казку…"
Збірку віршів Дмитра Пую можна придбати у соцмережах. Усі кошти від продажу книги родина планує передати на допомогу ЗСУ, зокрема 107-й бригаді, у якій служив Дмитро.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
