Фото Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України
Під час штурму російської піхоти військовий на псевдо Хвиля сам побіг назустріч ворожій БМП, озброєний автоматом і гранатами. Він зайняв крайню хату, відкрив вогонь, а тим часом українські оператори дронів почали бити по ворожій техніці. Російська піхота відійшла, а техніка загорілася.
Іншого разу захисник поїхав на мотоциклі за важкопораненим побратимом у так звану червону зону. Дорога була замінована, над позиціями працювали ворожі дрони. Поранений просив залишити його, але Хвиля довіз його до укриття, звідки бійця евакуювали.
Кількасот метрів під ворожим вогнем
Хвиля – харків’янин, боєць 24-го полку імені гетьмана Петра Сагайдачного Національної гвардії. До війни був підприємцем. Після початку великої війни вивіз родину з Харкова до Чернівців, а сам 9 березня 2022 року пішов до війська.
За час служби був піхотинцем, зв’язківцем, а згодом став оператором безпілотників. Воював у Серебрянському лісі та на Покровському напрямку, евакуював поранених, доставляв на позиції воду, їжу, медикаменти. За службу нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України" та почесною грамотою Кабінету Міністрів.
Сам Хвиля свої вчинки героїчними не вважає.
"Я просто робив те, що міг, що мені підказувало сумління", – скромно каже у розмові з "МБ".
Один із найбільш небезпечних епізодів стався у 2025 році під Покровськом.
Українські військові побачили з дронів, як до їхніх позицій наближається колона російської техніки. Частину машин вдалося зупинити, але одна БМП рушила до села. Коли вона зупинилася за кількасот метрів від українських позицій і відчинила задні двері, Хвиля зрозумів, що зараз висадиться ворожа піхота.
"Я вибіг без рації, просто з гранатами і автоматом, зробив засідку і відпрацьовував, щоб не дати нікому пройти", – згадує.
Він пробіг близько 300 метрів і зайняв крайню хату. Там на подвір’ї знайшов п’ятилітрову пляшку води. Від хвилювання та напруги пересохло в горлі. Боєць втамував спрагу.
На подвір’ї були собаки. Вочевидь, їх покинули господарі. Хвиля вирішив, що вони можуть допомогти йому: якщо ворог наблизиться з іншого боку, тварини почнуть гавкати.
Тим часом українські оператори дронів почали бити по ворожій техніці й піхоті.
"Метрів 200 переді мною пролітають FPV, мавіки, все вибухає. Я паралельно стріляю в бік ворога", – згадує боєць.
Врешті російські військові відійшли до посадки, а їхня БМП загорілася.
Наступного дня Хвиля разом із побратимом повернулися до підбитої машини ворога. Там знайшли важливі розвіддані: карти, позивні, коди та супутниковий знімок.
"Я б собі цього не пробачив"
Інший епізод стався, коли потрібно було забрати важкопораненого військового на псевдо Піксель. Він перебував у небезпечній зоні, де дорога була замінована. До нього довелося їхати на мотоциклі.
"Я не зміг відмовити. Якщо попросили мене, отож розраховують на мене", – каже боєць.
Усю ніч Хвиля вивчав маршрут за допомогою дрона. Вранці вирушив. Пораненого перед цим кілька кілометрів ніс Герой України (посмертно) Олег Гаврилуца. Саме його Хвиля зустрів на місці.
"Я кажу: “Олеже, побачимося”. Він усміхнувся. Я навіть не думав, що це буде востаннє. Потім дізнався, що він загинув", – каже.
Пікселя Хвиля посадив на мотоцикл.
"Він мені кричить: “Кинь мене”. Я кажу: “Ти що? Нам тут залишилося їхати трохи, терпи. Я що, заради цього їхав, щоб ти зараз вистрибнув? Сиди!”" – переповідає.
Мотоцикл упав у селі. Хвиля дотягнув пораненого до укриття, знайшов воду, їжу й теплий одяг.
Пізніше Пікселя забрав інший підрозділ. Чоловік вижив.
"Навчіть мене всього"
За свої вчинки Хвиля отримав високі нагороди. Та коли розповідає про службу, майже не говорить про них. Значно більше – про конкретні ситуації, у яких поруч були його побратими.
Він не приховує, що на війні буває страшно. Та важливо розуміти, що ти можеш зробити в конкретний момент.
"Не треба обманювати себе. Якщо розумієш, що боїшся, не можеш виконати якесь завдання, треба це відверто визнати. Коли ж відчуваєш, що можеш, тоді це робиш", – вважає боєць.
Тепер Хвиля опановує нові безпілотники та навчає інших військових.
"Я завжди просив побратимів: “Навчіть мене всього”. І досі так думаю", – переконаний захисник.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
