Фото molbuk.ua
13 вересня у Чернівцях відкрили меморіальну дошку Святославу Мельничуку - воякові УПА, багаторічному в’язневі сталінських таборів, засновникові хору "Гомін Буковини" та голові "Братства УПА Буковини". Пам’ятний знак встановили на будинку №23 на вулиці Ольги Кобилянської, де він разом із родиною мешкав із 1971 по 2019 роки.
Про це повідомляє molbuk.ua
Меморіальну дошку відкрили у день сторіччя від дня народження видатного буковинця. Саме цього дня виповнилося 100 років від дня його народження. Він народився 13 вересня 1926 року і прожив майже 93 роки.
Меморіальну дошку встановили з ініціативи Українського Народного Дому в Чернівцях та сина Святослава Мельничука Ігоря. Автор ідеї та реалізатор задуму — скульптор Іван Салевич.
Для сина цей день став можливістю ще раз нагадати про життєвий шлях батька — від боротьби в лавах УПА та сталінських таборів до багаторічної праці у сфері музики й громадської діяльності.
"Ми вшанували пам’ять про людину, яка все життя несла у своєму серці любов до України. У лавах Української повстанської армії зі зброєю в руках боролася за свою батьківщину і з кожним днем свого життя наближала та утверджувала незалежну українську державу", — сказав Ігор Мельничук.
Після таборів закрили шлях до університету
Після повернення зі сталінських таборів Святослав Мельничук ще довго відчував на собі радянські переслідування. За словами сина, він мав обмеження у громадянських правах, а вступити до університету йому не дозволили.
Тоді Святослав Мельничук обрав музику. Вступив до Чернівецького музичного училища, однак приблизно через рік його виключили. Причиною стала недовіра радянської системи до людини, яка побувала в таборах.
Однак він не здався. Забрав документи та вступив до Кишинівського музичного училища, яке успішно закінчив. Згодом працював учителем співу у чернівецьких школах, а пізніше закінчив Івано-Франківський інститут культури за спеціальністю хормейстера. Викладав сольфеджіо, теорію музики та хормейстерську справу в культосвітньому училищі. Багато його колишніх учнів згодом стали музикантами та учасниками народних колективів.
Святослав Мельничук також виступав на сцені. У народній оперній студії в Чернівцях він виконував головні ролі в операх "Запорожець за Дунаєм" та "Наталка Полтавка".
Особливим був його голос. Ігор Мельничук згадує, як одного разу під час виступу "Гомону Буковини" біля пам’ятника Тарасу Шевченку відмовила апаратура. Тоді батько просто продовжив співати — і його голос було чути на всю площу.
"Мій батько все життя ніс у своєму серці любов до України. Він ніколи не був озлоблений, ніколи не здавався і до останнього залишався активним", - каже Ігор Мельничук.
"Він був тією людиною, яка тягнула нас до української культури"
Святослава Мельничука згадують не лише як музиканта, а й як людину, яка багато років підтримувала українську культуру та передавала свої знання молодшим.
Голова товариства "Український Народний Дім у Чернівцях" Володимир Старик, який є родичем Святослава Мельничука, згадує, що він був для їхньої родини провідником у світ української культури.
"У нашій родині вуйко був тією культурною секцією, яка тягнула нас, пояснювала нам, що таке українська культура. Книжки "Ілюстрована Хроніка товариства "Український Народний Дім" у Чернівцях 1884 – 1934" та історичне видання Івана Нечуй-Левицького “Чорні хмари” я отримав саме з його рук. Можна сказати, великою мірою тим, ким я став, тим, що знаю, - завдячую йому. Звісно, і батькам, але вони боялися щось таке говорити, бо це були радянські часи. А вуйко після того, як побував на каторзі понад десять років, уже нічого не боявся", — згадує Володимир Старик.
Саме у квартирі №3 цього будинку №23 на вулиці Кобилянської Святослав Мельничук прожив майже 50 років. Тут зберігав музичну бібліотеку, мав фортепіано, проводив час із близькими та працював із хором.
За словами Володимира Старика, Святослав Мельничук особливо дбав про культуру співу.
"Він навчив любові до багатоголосого співу. Не міг терпіти нашого рикання, коли п’яні люди на весіллях співають. Він намагався людей навчити культурного співу", — розповідає він.
"Гомін Буковини" зібрав людей навколо української пісні
Однією з найважливіших справ життя Святослава Мельничука став хор "Гомін Буковини", який він організував у 1990-х роках.
Староста хору Марія Іванова згадує, що перші репетиції відбувалися у математичному корпусі університету. Згодом колектив перебрався до Українського Народного Дому. Часто співали й у дворі будинку на Кобилянської.
"У 90-ті, як і завжди, єднала пісня всіх. Святослав Васильович Мельничук організував нас", — говорить Марія Іванова.
Вона зізнається, що особливо боїться втрати пісень, які збирав С. Мельничук.
"Багато пісень, які ми співали, зараз не чую. І це мене болить. Тому що Святослав Мельничук збирав їх по крупинці. Дуже не хочу, щоби пропала його праця", — каже староста хору.
"Не прагнув слави, а просто робив свою роботу"
Микола Рубанець, генеральний директор Державного архіву Чернівецької області, познайомився зі Святославом Мельничуком на початку 1990-х років. Він згадує його як людину, яка особливо багато уваги приділяла розвитку молоді, а також наголошувала на її фізичній підготовці:
"Свого часу ми у Народному домі створили у підвалі спортзал. Святослав казав: “Пам’ятайте, мало бути психологічно і духовно стійкими, треба бути міцними ще й фізично. Бо для боротьби і те, і інше є невід’ємним”. Святослав Мельничук - це та людина, яка не прагнула слави, але робила свою роботу, нашу українську справу", — говорить Микола Рубанець.
Він також пригадав його слова, які почув ще в молодості: "Пам’ятай, Миколо, не за горами той час, коли тягар цієї держави ляже на ваші плечі".
У Державному архіві Чернівецької області з 2000 року зберігається особовий фонд Святослава Мельничука. Торік його син передав до архіву нові матеріали. Тут є автобіографія С. Мельничука, документи про його участь у русі ОУН-УПА та матеріали про громадську діяльність.
[center]
Після відкриття меморіальної дошки у Чернівецькому краєзнавчому музеї відбувся вечір пам’яті Святослава Мельничука.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
