У кав'ярні пахне свіжою випічкою та затишком. Чернівчанка Людмила Чорна перебалікується зі своїм персоналом. Вона з чоловіком власниця цього закладу в Косові. Й не тільки. У Вижницькому районі у неї працює цілий кондитерський цех. А на Івано-Франківщині гончарна майстерня чоловіка. Микола Чорний майстер-гончар у другому поколінні. Загалом у підпорядкуванні родини десь одинадцять людей: кондитерів, майстрів-гончарів, барист та контент-мейкерів.
Горнятка, що стоять на полицях їхньої кав'ярні – зроблені руками її чоловіка та майстрів з його майстерні. З цих чашок наповнених теплом та ручною працею клієнти п'ють напої. А ще смакують випічкою та солодощами, приготованими Людмилою та її кондитерами.
Якщо хтось із гостей відчуває особливим метч з чашкою, з якої щойно сьорбав каву – може купити горня та забрати додому.
Буковинка тішиться тому, що все працює злагоджено, як стрілки годинника. Проте була мить, кілька місяців, коли її годинник зупинився.
Жінка згадує той час, присідає та задумується над новим рецептом торта. Він має бути особливий, з традиційними косівськими нотками. Десь в залі вчувається сміх та дитяче лопотіння сина. Тож Людмила йде на клич малечі. Ступає сміливо, не ховаючи протез.
Molbuk.ua раніше публікував історію Людмили, її оповідь про відновлення після втрати ноги в автомобільній аварії. Тоді вона обіцяла спекти великий торт. Але сьогоднішня історія інша – про становлення особистості, про розвиток трьох бізнесів, жагу до справи. А ще ми спробували з’ясувати чи чернівчанці таки вдалось спекти того омріяного післяаварійного торта.
"Справа, яку довго будувала, могла закінчитися"
“Коли я потрапила в ДТП, не працювала три місяці після операції, – розповідає Людмила. – На той час цех вже працював, але якось так сталося, що одночасно декілька дівчат звільнилося за сімейними обставинами. Розуміла, що справа, яку довго будувала, може закінчитися. Тому на інвалідному візку чи на милицях йшла, ставала на здорову ногу і знову стажувала дівчат, які хотіли працювати”.
Жінка каже, що взяла на роботу багато юних кондитерок практично без досвіду. Думає, що це Бог посилав їй хороших людей.
“Під Різдво не могла всидіти на місці, – веде далі з усмішкою жінка, – й взяла замовлення на триста пампухів. Чесно, коли вже їх готувала, начиняла, декорувала і складала в коробки, було бажання все кинути. У голові крутилася тільки одна фраза: "Ну нащо мені це?"”.
З однією ногою робота виявилася складнішою. Але біль компенсували реакції замовників.
“Коли з чоловіком бачили щасливі очі… Люди так раділи, що їм вдалося замовити, – ділиться кондитерка. – Пампухів було замало, питали ще і ще. Тоді подумала: "Чому не зробила чотириста?"”.
Будучи ще на кріслі вона взяла замовлення на паски. Зі своїми кондитерами приготували 500 штук, які розіслала всією Україною. Три дні та ночі поспіль не спали, випікали, щоб все було свіжим.
“Знаєте, мій девіз по житті: "що б не трапилося не втрачай вогник всередині себе"”, – ділиться буковинка.
Квантовий стрибок: від домашні пісних десертів до власного кондитерського цеху
Й це вона підтверджує своїм досвідом. Для жінки кондитерська справа не є бізнесом, а сродною працею, якою займається вже чотири роки. Шість років до цього працювала в Чернівцях у паспортному сервісі “ДП Документ”. Потім переїхала до чоловіка на Івано-Франківщину. Народила сина.
“Поки малий грався, на кухні робила пісні десерти, – веде далі жінка. – Люди на початку війни стали більше постити. Кав’ярні не готували такі десерти, тож я почала сама”.
Жінка готувала пісні медовики, далі веганські чизкейки на горіхах. Побачила, що є попит, тож старалася робити ще більше.
Виникла ідея створити свою кав'ярню з солодощами. Так запрацював косівський заклад. Згодом запрацювала майстерня, де родина чоловіка почала робити майстер класи зі створення кераміки.
Рідні помітили, що чернівчанка працює до п’ятої-шостої ранку й не встигає всюди. Запропонували зробити кондитерський цех.
Людмила пройшла навчання. З чоловіком обладнали приміщення, купили: духовки, поверхні, холодильники. Й у 2023 році її кондитерська справа вийшла, так би мовити на власні рейки.
“Єдине, що надає сили продовжувати працювати – люди, – ділиться Людмила. – Коли привожу випічку, вони біжать й кажуть, що дуже чекали, що підписані на мене в соцмережах, і що усе так смачно. Це надає крила”.
14 листопада 2025 року, коли на її автомобіль наїхав відірваний причіп лісовоза окрилення зникло. Вона втратила ногу та бажання жити. Каже, що не хотіла, щоб хтось заходив в палату, навіть рідних виганяла. Потім поступово стала на протез. А далі знову запалила свій вогник. Вирішила не зупинятися.
Взяли на роботу трьох новачків, яких навчила кондитерської справи з нуля. Стажувала працівників, будучи в візку. Створила команду, яка може працювати самостійно без залучення Людмили.
Взагалі не хотіла висвітлювати втрату ноги. Одного разу, гуляючи по Львову, зустріли Ніколаса Карму. Він побачив протез й запитав про нього. Й так, шляхом “сарафанного радіо” про ампутацію дізналися інші.
“Здивована, наскільки за своє життя оточила себе людьми хорошими, – каже чернівчанка. – Вони захотіли мене підтримати, дзвонили, питали. Було так надихаюче розуміти, що це не кінець.
Кава, солодощі та кераміка: як подружжя об’єднало свої сродні справи
Ідея кав'ярні визріла після кондитерського цеху. Таким чином подружжя вирішило об'єднати свої справи. Вітрини наповнили Людмилиними солодощами, а стелажі та інтер’єр керамікою Миколи.
Сюди заходять здебільшого туристи з великих міст: Києва чи Львова.
“Кажуть, що в нас дуже смачна кава та десерти, – зауважує жінка. – Й низькі ціни. Намагаємось тримати високу планку по сервісу. І я цим тішуся”.
Відвідувачі найчастіше купують чашки та свічники. Родина також розробляє власний мерч, який наносить на паперові склянки.
У кав’ярні відбуваються івенти, майстер-класи ремесел, квіткові бранчів з солодощами та напоями.
Неділя – день сім’ї
Людмила каже, що її син уже знає як місити тісто, ліпити з глини, як готувати коктейлі. Усюди він разом з батьками й активно залучений в кожен етап.
“Іноді зараз находять думки: "Ну, чому так?", – каже жінка. – Це стається, коли накопичується багато негативу. У такі моменти беру паузу. Відмовляюся від телефона, телевізора. Іду в гори, чи ближче до природи. Основне, що були потрібні люди поруч. Мої потрібні люди найрідніші: чоловік, дитина, родичі та друзі”.
Чернівчанка каже, що має одне непорушне правило: неділя – сімейний день, коли вони тільки втрьох. На один день вона відмовляється від замовлень. Готує лиш для своїх. Чоловіков дуже люьить галету з вишнями.
“Для мене головне почуватися комфортно, щоб мала ресурс й можливість створювати. Творчі люди – якраз, люди ресурсу”, – зауважує жінка.
"Хочу змінити суспільство, яке з необізнаністю та без розуміння ставиться до людей з ампутаціями – бо у цьому світі житиме моя дитина"
У своєму Інстаграмі чернівчанка активно займаєтеся просвітницькою діяльністю. Розказує не лише про кондитерську справу, а про життя з протезом.
“У Львові концентрована більша кількість людей з ампутаціями, спеціалістів, лікарів, протезних майстерень, – розповідає Людмила, – тож там люди розуміючі. Коли йдеш по вулиці, кланяються, бо думають, що я військова. Це якийсь особливий вид доброти й тепла”.
У Чернівецькій області жінка зіткнулася з кардинально протилежною ситуацією. Біля “Ощадбанку”, коли була на кріслі колісному, ніхто не відчинив двері.
“Я зайшла і там була черга, попросила пропустити, а дівчина попереду відмовила, – зазначає Людмила. – Для мене це стало показником необізнаності та відсутності розуміння, в якому суспільстві живемо. Хочу змінити це. Бо в цьому суспільстві буде рости моя дитина. Люди з ампутаціями щось просять не для того, щоб нас пожаліли, а буквально тому, що потребуємо підтримки суспільства. Ми підкачуємо штанку, не щоб похвалитися протезом, а тому що це зручно”.
З розмови з Людмилою molbuk.ua виділив декілька правиль спілкування з людиною з протезом:
– відчинити двері для того, хто пересувається на кріслі колісному чи на милиця;
– не відводити очей, якщо зустрілися поглядами з людиною з протезом – достатньо посміхнутися чи кивнути з вдячність, якщо це військовий;
– люди з протезом завжди бачать косі погляди, тож не варто розглядати протез, а потім перелякано тікати чи ховати погляд. Якщо щось цікавить можна легко й тактовно запитати;
– не нав’язувати допомогу, коли людина на кріслі колісному чи милицях чітко відмовилася;
– не ставитися з жалістю, адже – це принижує та ранить.
“Хочеться, щоб люди віддавали позитив, створювали теплу атмосферу, а не жаліти. Жаль – ніколи не допомагає”, – каже Людмила.
"Буду робити солодощі, в яких є душа!"
Кондитерка активно розробляє нові рецепти. Каже, що сучасний світ, навіть у солодощах, подекуди втрачає душу.
Жінка серед солодощів обирає лимонні смаки: чизкейк на цитрусовому блонді з маком, лимонним курдом та лимонним кремом по боках. А ще лимонний тарт з меренгою зверху.
Після аварії вона таки спекла не один великий торт. Загалом у її солодкому доробку: веганські та мусові тістечка, авторські чизкейки, тарти, веганські десерти, тортики. Серед випічки: сезонні сінабони, пампухи, ватрушки та булочки з понад десятком видів начинок.
Рецепт цукерків без цукру від Людмили Чорної
З читачами molbuk.ua жінка поділилася авторськими веганськими цукерками без цукру. Їх можна приготувати вдома за 15 хвилин.
Сирі фініки заливаємо кип’ятком та залишаємо на 15 хвилин. Так сухофрукти пройдуть термічну обробку та розм’якнуть.
Блендером подрібнюємо на дрібний помол горіхи кеш’ю та корицю.
З фініків зливаємо воду та декілька разів їх ретельно промиваємо. Опісля викладаємо на папір висушуємо від зайвої вологи та очищаємо від кісточок. Будьте обережні деякі фініки мають декілька кісточок.
Подрібнюємо фініки блендером до консистенції пасти. До неї всипаєм подрібнені горіхи і добре виміщуємо.
Формуємо кульки, залишаємо на деяки час в морозильній камері. Готові кульки поливаємо розтопленим шоколадом та посипаємо подібненими горішками.
Що ж Людмила радить для тих, хто, як і вона розвивають власну справу після втрати частини себе:
Molbuk.ua раніше писав про те, як буковинка без грошей і грантів під час війни відкрила три бізнеси. А як розвиваєте свої бізнес-ідеї ви, чернівчани? Діліться у коментарях.
Фото надала Людмила Чорна.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
