76-річний чернівчанин Віктор Бабенецький приносить до волонтерського штабу чай та каву для військових від початку війни. Чоловік купує продукти за власні гроші. Частину витрат ділить зі своїм колишнім керівником, а допомагати вирішив після випадкової зустрічі з волонтерами. Віктор Бабенецький 53 роки працював на хімічному факультеті університету.
Про це йдеться у публікації "МБ".
За його словами, спочатку вони разом із його керівником купували необхідне на спільні кошти. Згодом волонтери порадили зосередитися на тому, що найбільше потрібно. Ідея допомагати виникла випадково. Чоловік проходив повз Центральну площу, зайшов у двір, де працював волонтерський штаб, і побачив, як люди приносили речі для військових.
– Я подивився і думаю: чимось також можу допомогти. Відтоді приходжу і приношу наші покупки. Спочатку ми купували шкарпетки, спідню білизну. Та дівчата в штабі порекомендували зупинитися на чомусь одному, те що постійно потрібно, – каже чоловік.
За один раз Віктор Бабенецький може принести 25-30 пачок чаю та 17-20 пачок кави. Обирає продукти не за конкретною маркою, а за ціною.
Каже, що вартість кави та чаю за останні роки суттєво зросла.
– Ви самі бачите, що зараз відбувається з цінами… Та стояти осторонь... Я так не можу. Хай це буде дрібниця, але хлопцям приємно, що про них не забувають. Так склалося, що у мене нікого на війні немає. У мене є дві дорослі доньки, онуки і, дякувати Богу, їх це лихо оминуло. Та ми не повинні забувати, що в країні йде війна. І це наш обов’язок допомагати фронту, – каже чоловік.
До штабу чоловік приходить приблизно раз на два місяці. Цього разу вирішив зробити свій внесок напередодні Дня Незалежності України. У волонтерському штабі його зустрічають із вдячністю. Свою допомогу військовим він не вважає чимось надзвичайним. Для нього це можливість зробити невеликий, але конкретний внесок у спільну справу.
Волонтерка Леся Михайлюк розповідає, що з паном Віктором вони знайомі багато років. Спочатку чоловік просто телефонував перед приїздом до штабу й запитував, що саме варто придбати. У телефоні пані Лесі він тривалий час записаний як "Пан, який приносить каву".
– Мені здається, ми вже з ним знайомі багато років. Він запам’ятався тим, що завжди дзвонив попередньо і запитував, що б такого купити хлопчикам. А ми відповіли: каву та чай. Він приніс одного разу, приніс наступного разу, – говорить волонтерка.
За словами волонтерки, потреба в допомозі нині залишається великою, хоча сама культура волонтерства змінилася. Якщо раніше організації могли розраховувати на постійних великих донорів, то тепер значна частина людей допомагає конкретним військовим, які перебувають на фронті.
– Ну, чесно кажучи, люди допомагають. Але війна тепер набула таких великих масштабів, стільки людей воює… Ми волонтерили під час АТО, у нас були постійні потужні спонсори. Ми точно знали, що щомісяця вони принесуть суму, яку ми використаємо на ЗСУ. Зараз же інша картина. Тепер майже в кожного хтось воює, –зізнається Леся Михайлюк.
Продукти організація зазвичай не збирає. Водночас принесені людьми смаколики можуть стати частиною посилок, які передають військовим. Пані Леся каже, що саме тут допомога пана Віктора стала особливо цінною.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
