Нижнє місто – це найдавніша частина Чернівців, розташована в низині біля річки Прут. Саме звідси у XVIII столітті розпочалася історія сучасного міста. Якщо верхня частина з часом стала адміністративним та культурним центром, то Нижнє місто довгий час залишалося осередком торгівлі, ремесел та промисловості.
Про це ідеться у черговому відео від проєкту "Культурна кузня", пише molbuk.ua
Район сформувався навколо митниці та перехрестя важливих торгових шляхів. Тут зводили перші дерев'яні житла та заїжджі двори для купців. Серцем цієї частини є Турецька площа, де збереглася найстаріша мурована споруда міста – Турецька криниця. Протягом століть вона була головним джерелом питної води для мешканців.
Нижнє місто завжди було багатонаціональним. Тут з’явилися перші храми різних громад: дерев'яні церкви, перша синагога та католицький костьол. Це свідчить про те, що релігійна терпимість була закладена в основу Чернівців від самого початку.
У XIX столітті центр міста почав активно розбудовуватися на пагорбах (у районі сучасних Центральної та Театральної площ). Нижнє місто поступово втратило свій статус і перетворилося на район дрібних майстерень та кварталу бідняків. Проте саме завдяки цьому тут найкраще збереглася атмосфера старого міста: вузькі криві вулички, невисокі кам’яниці та автентичне планування, що нагадує про середньовічні витоки Чернівців.
Район сучасної вулиці Барбюса – найдавніша частина Чернівців, де археологи знайшли сліди поселення XIV–XV століть. Тут перетиналися головні шляхи та, ймовірно, стояла міська брама. На початку австрійського періоду це було містечко з 200 хатин без бруківки та каналізації. Стічні води стікали в "Єврейський рів", що починався від нинішньої вулиці Хмельницького, через нього на Фонтанній площі було зведено міст.
До 1918 року вулиця називалася Синагоги через розташування тут головної юдейської установи. Після пожежі 1865 року, коли вціліла лише кам’яна Велика синагога, постало чимало легенд про її чудодійну силу. Євреї здавна оселялися в Нижньому місті, займаючись торгівлею та готельним бізнесом. Станом на 1900 рік вони складали третину населення Чернівців і, як основні платники податків, мали значний вплив на міське самоврядування.
Площа Турецької криниці – одна з найдавніших у Чернівцях. Її назва пов'язана з легендою про нерозділене кохання турецького паші до місцевої дівчини, яка воліла загинути, ніж стати його дружиною. Тут було джерело, воду з якого дозволяли брати лише для їжі та гасіння пожеж.
Вулиця Калічанська (згодом Одеська), що вела від єврейського цвинтаря, зникла внаслідок зсуву 1995 року. Час не пожалів і три старі площі Нижнього міста: Святого Духа (відома "будинком-кораблем"), Єврейську (колишній центр доавстрійського міста) та Фонтанну.
У період Першої світової війни ці райони стали епіцентром гуманітарних труднощів через багаторазову зміну австрійської та російської влади. Окупації супроводжувалися масовою втечею мешканців, комендантською годиною та репресіями проти єврейських установ росіянами. Під час бойових дій на вулиці Синагоги була спалена синагога "Хевра Теілім", а через реквізиції та пограбування крамниць мешканці опинилися у злиднях, що призвело до скорочення населення міста майже вдвоє.
Найтрагічніший етап настав у роки Другої світової війни, коли близько 50 тисяч євреїв примусово переселили до гетто в Нижньому місті. Територію огородили високим парканом, а щосуботи з малої станції відправляли ешелони до Трансністрії. Через нестерпні умови в місцях депортації із 12 тисяч вивезених вижили лише близько 300 осіб. Відомі випадки коли чернівчани намагалися врятувати своїх знайомих іудеїв, друзів, переховуючи їх від облав.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
