Міхідра – ліва притока Сірету першого порядку – протікає крізь один з наймальовничіших куточків Буковини: Буковинське передгір'я, терени Вижниччини та Сторожинеччини.
Ця невелика річка – з площею водозбору 175 км² – виконує роль, яку важко помітити на карті, але дуже добре видно в пейзажі: саме її долина відділяє Покутсько-Буковинські Карпати від Чернівецької височини. Природна межа між двома різними світами Буковини.
Про "річку між двома світами" розповідає Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, пише molbuk.ua
Народжена у північно-східних відрогах Карпат, поблизу гуцульського села Багна, на висоті 660 метрів над рівнем моря – у верхів'ях Міхідра має гірський характер: стрімка, з крутими схилами, з тією особливою енергією, яку мають усі річки, що народжуються в горах. Але згодом долина поступово розширюється, схили стають пологішими і до того часу, як річка дотікає до Сірету, вона вже зовсім інша – спокійна, рівнинна, з широкою заплавою і неквапливим руслом. Її устя знаходиться у селі Нова Жадова на позначці 378 м - тобто лише на своєму невеликому шляху (32,6 км - довжина Міхідри) річка долає перепад висоти майже у 282 метри і проживає два різних життя.
Міхідра – це не просто одна річка, а ціла родина. Три її основні притоки несхожі між собою, як три різних людини під одним дахом. Славець, що починається біля Берегомету на висоті 800 метрів, тече крізь найгустіші ліси - його водозбір вкритий деревами більш ніж наполовину, і вода там завжди темна й холодна. Міхідерка – найдовша з приток, майже двадцять один кілометр, але зовсім не лісова: лише шість відсотків її водозбору під деревами, решта – поля, сади, пасовища, людське повсякдення.
А Солонець – повна протилежність: маленький, лише дванадцять з половиною кілометрів, але понад 70 % його басейну вкрито лісом, і тому він тихий, затінений, майже непомітний серед дерев. Разом Міхідра і її притоки щороку несуть у Сірет близько 45 мільйонів кубометрів води.
Міхідру зовсім не знають туристи і не фотографують блогери. Вона не має водоспадів чи скель, якими прийнято захоплюватись. Зате вона має те, що цінніше за будь-яку визначну пам'ятку: власний характер, власний ритм і власну тишу; формує ландшафт цього краю, насичує вологою прилеглі села та живить своїми водами Сірет.
Таких річок на Буковині багато. Вони не просять уваги і не чекають визнання. Просто течуть – з гір на рівнину, крізь села і ліси, крізь пори року і людські покоління. І поки вони течуть, живе все інше.
Читайте також: Річка Черлена на Буковині: 40 км "червоної" води з XV століття, про яку всі забули
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
