Скрин із відео
Для Чернівців вулиця Панська (тепер - вулиця О. Кобилянської) має особливе значення як історичний центр міського публічного простору. Вона виконувала роль головного соціального майданчика, де відбувалася взаємодія різних етнічних та релігійних громад через спільні культурні та економічні зв’язки.
Статус Панської як "обличчя міста" визначався не лише концентрацією банків та елітних кам’яниць, а й створенням тут перших зразків сучасної міської інфраструктури – від бруківки до системи вуличного освітлення.
Про це ідеться у відео від проєкту Культурна кузня, пише molbuk.ua
Наприкінці XVIII ст. вулиця була околицею – "дорогою на Молодію". Її забудова розпочалася у 1740–1750-х роках із дерев'яних одноповерхових приватних будинків. Оскільки місто розвивалося "знизу догори", статус головних спочатку мали сучасні вулиці Шолом-Алейхема та Сагайдачного.
У період ранньої забудови територія нинішньої вулиці Кобилянської була вкрита лісами та болотами; на місці Святодухівського собору полювали на дику птицю, а місцеве населення використовувало ділянки під городи.
Остаточне впорядкування відбулося за австрійської влади. В цей період оселитися тут могла лише еліта: інтелігенція, домовласники та комерсанти, що остаточно закріпило за нею статус найпрестижнішого району міста.
На місці будинку №1 колись стояла дерев'яна хата. Через стрімку забудову центру елітною нерухомістю, власник у 1898 році замінив її триповерховою кам’яницею за проєктом Макса Моргенштерна. Будівля досі зберігає свій історичний вигляд.
Будинок №2 був тогочасним торговим центром. За Австрії тут діяв готель "Бель В’ю" та модні крамниці, за Румунії – магазини радіотоварів.
Будинок №3 був зведений у 1858 році. За характерні колони його називали "домом на розі зі стовпами". Спершу тут діяли кав’ярня "Росіні юніор" та ресторан "Ла орієнт". Тривалий час споруда була центром розваг: тут працювали магазини, банк та ресторани.
Особливою популярністю користувалася овальна зала з більярдом і танцями. Вхід і внутрішні приміщення прикрашали мармурові жіночі скульптури у спеціальних нішах.
За австрійських часів у будівлі під № 4 торгували елітними тканинами та чоловічим одягом. У румунський період цю споруду займала книгарня пана Інгора, а пізніше був магазин, де пропонували професійний деревообробний інструмент.
Будинки №5 та №7 звели одночасно у 1880-х роках за спільним проєктом, що пояснює їхній схожий вигляд. Архітектура поєднує романський стиль, класику та ампір, створюючи єдиний ансамбль завдяки ідентичним вікнам, пілястрам та аркам. Якщо перший поверх будинку № 5, де колись працювало кафе "Європа", зберігся майже оригінальним, то фасад будинку № 7 зазнав численних перебудов.
У будинку №6 продавали одяг на будь-який смак. Тут завжди можна було підібрати елегантні краватки, парасолі та інші вишукані аксесуари.
На початку минулого століття у будинку під №12 була велика порцелянова крамниця. Проте популярності будівля здобула у 1899 році з відкриттям одного з перших кінотеатрів. Маріан Квадровський привіз німецьке обладнання і демонстрував кінострічки. Попри високу вартість квитків, глядачів не бракувало, а преса часто писала про цей заклад. Щоб зробити перегляд цікавішим, німі кадри супроводжував живий оркестр.
У будинку на розі вулиць Панської та Кохановського колись було відоме фотоательє пана Крижановського, де на першому поверсі облаштували чудовий інтер'єр для сімейних зйомок. Саме тут у 1901 році позували для фото Ольга Кобилянська разом із Лесею Українкою.
Звісно, на цій вулиці є ще безліч вартих уваги споруд, кожна з яких має свою історію. Тут розташований багатий на експонати краєзнавчий музей, а також Німецький та Польський народні доми, що були осередками культури. Ця вулиця – справжнє зосередження архітектурних пам’яток та важливих установ, які формували обличчя міста протягом десятиліть.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
