Фото: Чернівецький прикордонний загін
У Чернівецькому прикордонному загоні розповіли історію офіцера-прикордонника Назара Лиса, який служив на сході України.
Назар Лис народився і виріс на Хмельниччині. Зі старшої школи хотів бути військовим, але вагався, в який саме навчальний заклад вступити.
"Були варіанти, або Національна академія сухопутних військ у Львові, або Національна академія ДПСУ. Поїхав у Хмельницький на День відкритих дверей, подивився, сподобалось. Вирішив поступати", - згадує Назар.
Після закінчення академії в 2020 році, здобувши освіту за спеціальністю "Правознавство", офіцер вирушив до Бердянського прикордонного загону, де проходив службу в підрозділі адміністративно-юрисдикційної діяльності.
Історія 24 лютого 2022 року для Назара почалася так само, як і для багатьох українців, - із різкого пробудження від вибухів.
"Просто з дружиною спали вдома. Прокинулися від сильного вибуху. Спочатку подумав, що рванула газова труба. Вийшов, подивився, все спокійно. І тут – другий вибух! Тоді зрозумів, що щось відбувається. Зібрався і поїхав у загін", - розповідає прикордонник.
Вже ввечері 24 лютого підрозділ, що складався з військовослужбовців управління прикордонного загону та одного з відділів прикордонної служби, вирушив в Донецьку область для виконання бойових завдань. Тоді ворог вже потужно атакував Маріуполь та сусідні населені пункти.
"Спочатку у мене було відчуття, що граємо в якійсь шутер, тільки з одним життям, без збережень. Усвідомлення того, що все назад не повернути прийшло наступного дня, коли я дізнався, що загинув один з моїх підлеглих", - продовжує розповідь офіцер.
На очі завжди веселого і дотепно- жартуючого Назара навертаються сльози: "Тоді я вперше і в останнє плакав як дівчинка. Пізніше звістки про загибель однокурсників або інших колег вже сприймав не так емоційно. Але тоді щось в мені померло".
Коли ворог вже оточував Маріуполь, прикордонники разом з іншим підрозділами Сил оборони вирушили в бік Запоріжжя.
"Пару годин перепочили. Потім нас розділили на групи і кожній визначили завдання. Моя висунулася в район Енергодара. Там ми приховано спостерігали за діями ворожих підрозділів, і передавали всю інформацію".
Потім Назар брав активну участь в облаштуванні позицій на визначених напрямках, які постійно обстрілювалися з мінометів та артилерії. Також деякий час виконував завдання в одній з тактичних груп, які тоді активно працювали на південному напрямку фронту. В той час прикордонникам доводилося вирішувати не притаманні для прикордонних підрозділів завдання.
Назар говорить: "На війні кожна справа важлива. Чи ти кухар, чи ти командир. Важливі всі. Але мені завжди здавалося, що я роблю недостатньо для нашої перемоги. Зараз хочеться вірити, що я помилявся".
На запитання про те, що було найважче на війні, Назар відповідає:
"Особисто для мене найважче було спілкуватися з рідними, які дуже хвилювалися. Я розумів, що правду розповісти не можу, то ж доводилося їх обманювати".
Зараз майор Назар Лис продовжує службу в Чернівецькому прикордонному загоні. Офіцер вірить в перемогу України та в те, що майбутні покоління будуть жити в мирній країні.
"Наша перемога обов’язково буде, бо у нас немає іншого виходу. На жаль, наші діти вже знають що таке війна, треба зробити все, щоб цього не знали наші онуки", - підсумовує Назар.
Приєднуйтеся до Чернівецького прикордонного загону: 097 633 03 07.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
