Фото molbuk.ua
Чернівці відвідали 20 учасниць навчальної програми "Сила жінок" із Запоріжжя. Вони переймали досвід місцевого самоврядування, а також знайомилися з містом.
Про свої враження від Чернівців, а також про те, як живе зараз прифронтове Запоріжжя, вони розповіли molbuk.ua
"Думала придбати будиночок поблизу Чернівців"
Працівниця департаменту культури і туризму Запорізької міськради Єлизавета Кіссельман у Чернівцях уже втретє.
"Архітектура тут справді вражає, особливо те, як добре збережені фасади. Бачу, що вони й зараз реконструюються. Мені дуже подобаються Чернівці. Це спокійне, гарне місто. Першого разу, коли приїхала сюди, навіть подумувала над тим, щоби придбати будиночок під містом. Та все ж місцевий темп життя для мене аж занадто розмірений. Тут ніхто нікуди не поспішає. Ми зазвичай завжди галопом", – каже Єлизавета.
Спільне між запоріжцями та чернівчанами, на її думку, – любов до свого міста: "Я дуже люблю Запоріжжя, справжня фанатка свого міста. І тут це теж відчувається: екскурсоводи, продавці в сувенірних крамницях із захопленням розповідають про Чернівці".
У Запоріжжі ж життя триває: працюють підземні школи, театри, галереї, молодіжні центри, відкриваються нові простори.
"Уночі можна спати навіть під час тривог, інколи навіть під час вибухів вже не прокидаюся. Вдома зазвичай іду в коридор, а на роботі ми спускаємося в укриття у дворі. Звісно, є люди, які виїжджають із різних причин: у когось діти, хтось просто боїться — і це нормально. Але багато людей до нас також приїжджає з прифронтових регіонів — із Херсонської, Донецької областей. На початку війни Запоріжжя стало першою точкою евакуації: туди приїжджали люди з Маріуполя та тимчасово окупованих територій.
Іноді, звісно, коли сидиш під обстрілами, з’являється відчуття страху. Але вранці прокидаєшся, світить сонце, вип’єш кави – і живеш далі. Якщо не помічати хорошого, що є навколо, дуже швидко можна "зламатися". Тому важливо бачити й добрі речі. Я люблю свою роботу, у мене є кохана людина. Мені цього достатньо", – ділиться Єлизавета Кіссельман.
"Чернівчани мало знають про Запоріжжя"
Анна Пархомова очолює відділ організаційної та кадрової роботи райадміністрації Запорізької міськради Заводського району. Зараз у відпустці з догляду за дитиною.
"Чернівці, звісно, вражають. Особливо університет! Тут можна зробити дуже гарні фото. У нього насичена історія. Пам’ятаю, нам розповідали про дві зали в університеті: одну після пожежі відреставрували, іншу довелося повністю реконструювати, бо вона була знищена.
Що не дуже подобається – площа Пресвятої Марії. Її вже давно варто відреставрувати. Я була тут два роки тому, і вона майже не змінилася. Трохи засмутилися, коли запитували місцевих, що вони знають про Запоріжжя. Небагато. Дехто називав Запорізьку атомну електростанцію, хоча вона розташована в Енергодарі", – зауважує Анна.
Запоріжжя, попри близькість до війни, живе: триває будівництво, реставрація, проходять культурні події, музичні фестивалі, кінопокази. Працюють дитсадки, є заклади повного дня з укриттями.
"Колись ми не уявляли, як можна жити в Маріуполі під час обстрілів. Але зараз і ми живемо в таких умовах. Водночас у нас усе працює. Цікавий факт: у Чернівцях деякі магазини зачиняються вже о шостій, а в нас працюють щонайменше до дев’ятої.
Під час блекаутів світло у нас вимикали, але бізнес дуже швидко адаптувався: працювало багато генераторів, люди згуртувалися. Можна без проблем підзарядити телефон, і не лише у великих мережах, а й у маленьких магазинах", – розповідає жінка.
У Запоріжжі залишаються багато торговельних мереж. Щоправда, McDonald’s із початку війни зачинився.
Олексій Максименко, перший заступник директора департаменту спорту, сім’ї та молоді Запорізької міської ради, розповів, що програма "Сила жінок" – це ініціатива секретаря Запорізької міськради Регіни Харченко. Програма спрямована на розвиток професійних навичок молодих жінок і дівчат, які потенційно можуть у майбутньому працювати в комунальних закладах, підприємствах та структурах виконавчих органів влади Запоріжжя. Це перша така ініціатива в місті.
"У межах програми передбачені навчальні візити. Один із них – до Чернівців", – каже.
Олексій у Чернівцях не вперше.
"Це дуже спокійне й привітне місто, особливо як порівняти із Зпоріжжям. Ми вдячні Чернівецькій міськраді за гостинність і раді мати можливість працювати разом", – зазначає Олексій Максименко.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
