Зараз у цьому приміщенні знаходиться обласна військова адміністрація.
Наприкінці ХІХ століття наш край мав досить розвинуту судову систему. Тільки крайовий суд Буковини, який підпорядковувався Вищому апеляційному суду в Львові, мав у своєму складі, крім президента та віцепрезидента, 36 радників, 12 консультантів-спеціалістів і спеціалістів відділу кадастрів тощо. У місті також діяв Чернівецький повітовий суд. Велася мова і про створення промислового суду. Проте не всі суди мали необхідні для їх нормального функціонування приміщення.
Весною 1899 року в Чернівці прибула делегація Міністерства юстиції Австрії, яка ознайомилася з роботою органів юстиції краю. Члени делегації на власні очі побачили аварійний стан приміщення повітового суду й одразу розпорядилися перевести деякі відділи в орендовані кабінети. На засіданні Буковинського сейму 3 травня 1900 року ухвалили рішення про надання міською радою безкоштовної земельної ділянки площею від 4 тисячі до 4,5 тисячі квадратних метрів на площі Єлизавети Міністерству юстиції для будівництва споруди суду в Чернівцях. Це питання розглянули на засіданні австрійської палати послів. Серед депутатів були два від Буковини – Микола Василько та Бенно Штраухер.
27 вересня 1900 року газета "Bukowinaer Post" писала про те, що начальник секції міністерства юстиції д-р Шротт запевнив, нібито в бюджеті на наступний рік передбачена перша частка коштів – 133 тисячі флоринів – на будівництво палацу юстиції. Загальна сума становила 300 тисяч флоринів. Кошти повинні були надходити з державного бюджету. У Палаці юстиції мали розміститися крайовий, повітовий і промисловий суди, головний податковий відділ Буковини та інші судові установи.
Розробити проєкт палацу доручили цісарсько-королівському старшому міністерському радникові Францу Сковрону, який також мав керувати будівництвом. Технічно-художнім керівником призначили інженера Артура Вілємана фон Монтефорте. До них доєднався і цісарсько-королівський ад’юнкт Франц Губіх. 5 лютого 1904 року затвердили кошторис, який сягнув суми 995 тисяч корон. Пізніше виділили додатково ще 86 213 корон 25 гелерів на облаштування канцелярій.
Земельну ділянку передали підприємцям 2 березня 1904 року. Обриси майбутньої споруди проклали з дошок. Будівельні роботи розпочалися весною та просувалися досить швидко. До кінця року почали ставити дахові конструкції, які накрили спеціальним покриттям. Будівництво призупинили до наступної весни.
Протягом усього 1905 року проводили опоряджувальні роботи всередині будівлі. У грудні провели центральне опалення. Приміщення обігрівали шістьма котлами – за системою Штробля.
Будівля Палацу юстиції мала чотири поверхи з двома внутрішніми двориками. Архітектурний стиль - пізній ренесанс з елементами модерну. Партери висотою 3,9 метра. Тут розміщувалися промисловий суд та сім квартир для суддівських функціонерів. У нижній частині будинку знаходилися судові архіви. На головному тракті були літографія, відділ вкладів та поточних рахунків, дві цивільні арештантські. У бельєтажі, що мав висоту 4,3 метра, розміщувалися податковий відділ (займав 13 кімнат), головний, податковий та депозитний відділи (11 кімнат), філія пошти (3 кімнати). Кімната з одним вікном мала 18-20 квадратних метрів площі та об'ємом від 77 до 86 метрів кубічних. На другому і третьому поверхах кімнати були ще більших розмірів. Споруда загалом мала 4 входи, 144 кімнати та зали.
Освячення Палацу юстиції відбулося 7 жовтня 1906 року. Обряд проводили православний митрополит Володимир Репта, католицький прелат Йозеф Шмід, протестантський священник та головний рабин. Наступного дня відбулося урочисте відкриття, на яке прибули численні гості. Надійшли вітальні телеграми з Відня, Праги та Львова.
Споруду використовували за призначенням і в румунський час. Із приходом радянської влади її передали облвиконкому. Нині тут знаходиться обласна військова адміністрація.
Цікаві факти
*Під час будівництва Палацу юстиції не обійшлося без ексцесів. Через затяжні дощі допоміжні робітники із передмість не змогли вчасно прибути. Муляри, котрі втратили робочий час, зажадали оплати вимушеного простою. Але підприємець та архітектор не відреагували. Тоді муляри оголосили страйк і почали вимагати підвищення заробітної плати. Переговори не принесли бажаних результатів. На будівництві працювало близько 300 мулярів, до роботи приступили від 40 до 50. Підвищення зарплати зажадали також і підсобники. У залі ратуші відбулися збори будівельників, вимоги частково були задоволені, роботи з мурування відновилися.
*У будівництві палацу брали участь відомі на Буковині підприємці: Вінценс Коретинський, Іоахім Айзенберг, Макс Айзенберг. Опоряджувальними та полірувальними роботами керували Якоб Дітріх і Якоб Рюр. Фірма Маркуса Кіслінгера і братів Тауберів поставляла поливану цеглу різних кольорів: червоного, зеленого та жовтого. Опалення та вентиляцію встановив інженер Ганс Габе з Відня. Засоби електричного освітлення доставила віденська фірма братів Бруннерів, а змонтувала місцева фірма братів Кремерів та Браунів. Технічні роботи, зокрема з водогону та каналізації, виконав Ісидор Вайс.
* Теслярськими справами на будівництві займався чернівчанин Георг Штробель; слюсарними – Барух Тернбах та Ісидор Вальцер; столярними – Шрайбер, Шпехлер і компанія; склярськими – Симон Гелер. Меблі постачали Казимир Радецький, Карл Вормунд, Мартин Черні. Усі покрівельні конструкції зроблені з цементу – за системою Карла Вога з Відня. Гіпсові прикраси по краю даху та фігури левів по обидва боки сходів виготовив віденський скульптор Герман Кох.
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Марії Никирси: "Чернівці. Документальні нариси з історії забудови міста".
Листівки з приватної колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
