Нині в цій будівлі знаходиться 14-ий корпус Чернівецького національного університету, де навчаються майбутні економісти та історики.
Буковинська крайова управа – вищий адміністративний орган краю – була створена відповідно до постанови Міністерства внутрішніх справ Австрії від 30 квітня 1854 року. Вона припинила свою діяльність в листопаді 1918 року, коли розпалася Австро-Угорська імперія.
На початку своєї діяльності крайова управа не мала свого приміщення і знаходилася в будинку Гербеля на Панській вулиці, пізніше – на площі Ринок, а згодом – знову на Панській. Зрештою постало питання про спорудження власної будівлі. На будівництво управи виділили кошти з державного бюджету, які надходили частинами. Так, на придбання земельної ділянки надали 9 147 флоринів 50 крейцерів, на безпосереднє будівництво – 100 тисяч флоринів.
Після тривалих переговорів земельну ділянку виділили на Дров'яній площі. Для такої громіздкої будівлі необхідно було впорядкувати надто вузьку вулицю Розмаринову, де не могли розминутися навіть звичайний фіакр з перехожими.
Для цього придбали земельну ділянку у міщанина Василя Іласієвича, що прилягала до вулиці Великокучурівської. Площа забудови становила 1829,5 квадратних клафтерів. Вартість одного клафтера – 5 флоринів, а всієї ділянки – 9147 флоринів 50 крейцерів.
18 вересня 1859 року магістрат передав земельну ділянку для будівництва крайової управи. У міську касу надійшло 9100 флоринів. У жовтні почали вирівнювати площу. До роботи залучили 50 підсудних крайового кримінального суду. Фундамент копали вручну, рили надзвичайно глибокі траншеї, а землю вивозили возами, що забирало багато часу. Навіть зимові морози не зупинили роботу на новобудові: споруджували бараки, копали криниці. У квітні 1870 року почали мурувати фундаментні стіни глибиною понад 14 футів.
Будівництво Буковинської крайової управи завершили весною 1873 року. Площу Йоганна Непомука перейменували на Франца Йозефа. Будівля була триповерхова, частину якої використовували під житло. Тут проживали президент краю з родиною та його радники.
Згодом добудували четвертий поверх. Причиною стала пожежа. Газета "Буковина" так описувала цю подію: "В ніч з суботи на неділю (1905 р.) звилися перші язики полум'я над тутешнім крайовим правительством. Одночасно вогонь ятрився над потрійним дахом між старими актами, що знаходилися на стриху, а погашено його аж на другий день. Пожежа знівечила дах і ціле його в'язання, в багатьох місцях утворилися провали, так що в багатьох бюрах на другому поверсі годі урядувати… Загальна шкода, заподіяна вогне, – близько 10 000 корон. Характерно, що при рятуванні годі було знайти в будинку потрібних драбин. Причиною вогню були, мабуть, іскри, що дісталися якось день перед тим на стрих під час випалювання коминів. Під час вогню знаходився у своєму помешканні крайовий президент, і його збуджено аж по розбиттю скляних дверей.
Присутніх троє дітей перевезено до готелю Центрального…".
Після добудови четвертого поверху споруда отримала нинішній вигляд. Керував добудовою архітектор Алоїс Ліопольд (молодший). Бетонні роботи здійснював архітектор Фрідріх Шунн, вікна та двері виготовила фірма Хаїма Тенненбаума, склярські роботи виконав Мендель Кінсбруннер, малярські – Гудечек та Ягода.
Усі оздоблювальні роботи на четвертому поверсі виконував скульптор і штукатур Оскар Черні. Було виготовлено 10 картушів (прикрас у вигляді не зовсім розгорнутого згортка із завитками по боках і полем посередині для написів, емблем, вензелів), що вінчали споруду, 26 іонічних капітелів, 32 консолі, 8 декоративних ваз для розташування нагорі – вздовж усього четвертого поверху та велику кількість інших орнаментів для прикраси споруди. Фронтон будинку вінчає геральдична композиція, всередині якої - овальний щит, на якому зображено офіційний герб Австро-Угорської імперії. Скульптурні роботи вартували 1701 корону і 20 гелерів. Витрати на відбудову та добудову четвертого поверху склали 366 277 флоринів 32 крейцери. Підрахунки зробив будівельний радник цісарсько-королівського Міністерства внутрішніх справ Австрії Матіас Шмьоксе.
Упродовж 1906-1908 років у приміщенні провели електричне освітлення, систему водозабезпечення, опалення, встановили ліфт.
Ось як описувала споруду працівниця федерального управління охорони пам'яток у Відні Дагмар Редль: "Масивний, розділений тільки неглибоким ризалітом кубус споруди був покликаний створювати притаманне пізньому класицизму прозаїчне враження. Оперезування, кутові русти, пілястри та дашки над вікнами зумовлюють як структурні елементи суто площинний рельєф, єдиним виразним акцентом тут є добудований аттичний фронтон із зображенням монархічного орла. Будинок дуже гарно оформлений усередині, особливо виділяється другий поверх. Широкі сходи, зала для прийомів, де зустрічали коронованих осіб, представників інших держав, багатьох поважних гостей. Вітраж на парадних сходах "Полювання на ведмедя", створений віденським художником Оффнером та встановлений під час ремонтних робіт, і нині викликає захоплення".
Цікаві факти
*До штату крайової управи входили: радник намісництва, три крайові радники, крайовий санітарний радник, два секретарі, окружний хірург, канцелярист. У 1858 році почали створювати департаменти, кількість яких поступово зростала. Зокрема, у 1916 році їх було вже 12. Вони відали питаннями фінансів, віровизнань, освіти, землеробства, транспорту, будівництва, товариств, охорони кордонів, військової справи, жандармерії та іншими.
*У компетенцію президійного фонду входило: виконання указів цісаря, постанов міністерства, організація виборів усіх органів влади; урегулювання питань земельної власності; охорона громадського порядку; нагляд за політичними подіями та настроями в краї, паспортним режимом, товариствами, пресою, театром; видача іноземних паспортів, дозволів на відкриття друкарень, видавництв, проведення концертів і театральних вистав; питання охорони здоров'я, освіти, керівництво поліцією тощо.
*У документах Державного архіву Чернівецької області зберігається чимало цікавих матеріалів про будівництво крайової управи. Це, зокрема, кошториси на певні види робіт, список підприємців, котрі постачали будівельні матеріали, мулярів, теслярів, склярів та інших майстрів, листування з Міністерством внутрішніх справ і Надвірною канцелярією з питань будівництва. Керував будівництвом старший будівельний радник Антон Павловський. Збереглися навіть тижневі звіти по хід будівництва та договори про прийняття певних видів робіт після їх завершення.
*У листопаді 1918 року над балконом колишньої крайової управи підняли український синьо-жовтий прапор. Владу на Буковині офіційно передали Українській народній раді. У міжвоєнний період у цій будівлі працювала румунська адміністрація. Із приходом радянської влади тут спершу знаходився Чернівецький облвиконком, згодом – обком партії. Після здобуття Україною незалежності споруду передали в оренду ЧНУ.
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Марії Никирси: "Чернівці. Документальні нариси з історії забудови міста".
Листівки з приватної колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
