У металічну урну помістили пам'ятне звернення до нащадків та вмурували у фундамент.
Ця двоповерхова цегляна споруда, фасад якої виходить на площу Філармонії, а бічні стіни – на вулиці Бетховена та Музичного товариства, нині відома чернівчанам та гостям нашого міста як обласна філармонія. Збудували її коштом, створеної в 1862 році Спілки сприяння музичному товариству на Буковині. Спершу вона проводила мистецькі заходи і концерти в залах готелю "Молдавія", в ратуші та інших орендованих приміщеннях. 1864 року товариство займало перший поверх приватного будинку Сари Шютц на вулиці Семигородській, де три кімнати використовували для музичної школи. Щорічна плата становила 350 флоринів віденською валютою. Сплачувати таку суму було непросто. Треба було будувати власне приміщення.
Випустили лотерейні білети
Наприкінці 1868 року створили будівельний комітет, до складу якого ввійшли представники владних структур краю та міста. Його головою обрали нотаріуса д-ра Карла Векслера. На зборах було вирішено випустити 20 тисяч лотерейних білетів. До їх розповсюдження долучилися дружини високопосадовців краю, чиновників магістрату і великих землевласників.
Вдалося зібрати 3500 флоринів. За ці кошти придбали земельну ділянку для будівництва. Але вона не дуже влаштовувала членів товариства, позаяк знаходилася далеко від центру міста, поблизу старого цвинтаря. Надіслали клопотання до Чернівецького магістрату. І 21 червня 1873 року виділили чудову земельну ділянку в центрі міста на Мучній площі. Однак при умові, що після закінчення будівництва товариство сплатить до міської каси 8200 флоринів, воно пристало на цю вимогу.
План та кошторис виготовив цісарсько-королівський будівельний радник Алоїс Булірц. Він став і керівником будівництва. Згідно з кошторисом, вартість нової споруди мала становити 60 тисяч флоринів. Будівельний комітет склав план позики, схвалений Буковинською крайовою управою. Фінансові справи йшли непогано, особливо після того, як касиром у 1868 році обрали Еммануеля Розенцвайга. Змінився й склад будівельного комітету.
Товариство уклало договір з архітектором Емілем фон Регіусом про виконання будівельних робіт. У квітні 1876 року розпочалося будівництво. Стартовий капітал склав 15777 флоринів 10 корон. За ці кошти сподівалися спорудити стіни і дах.
29 травня заклали наріжний камінь. На свято прибуло чимало гостей, в тому числі й закордонних. Будівельний майданчик прикрасили квітами, вінками, прапорами та гербами. Серед присутніх були представники владних структур краю, суду, університету і багатьох релігійних конфесій.
Свято відкрив голова Музичного товариства Віктор барон Стирча. Відтак виступив хор товариства, який вперше виконав пісню на слова Ернста Рудольфа Нойбауера та музику Адальберта Гржімалі "Хвала гармонії". Після цього секретар товариства зачитав текст памятного звернення до нащадків, який опісля заклали в металічну урну та вмурували в наріжний камінь фундаменту зі східного боку споруди. Члени товариства виконали кантату на слова Теодора Штефанюка та музику Вінцента фон Данека. Увечері в залі готелю "Чорний орел" відбулася святкова програма.
Бюст цісаря і ліра
Будівництво тривало два роки. Попередній план дещо змінили. Хоча на рахунок товариства постійно надходили добровільні пожертви від містян, коштів не вистачало.
У листопаді 1877 року в газеті "Czernowitzer Zeitung" вмістили оголошення про відкриття приміщення Музичного товариства і святковий концерт, на які запрошували чернівчан та мешканців краю. Квитки можна було придбати у касира товариства Еммануеля Розенцвайга.
10 грудня відбулося урочисте свято. Міська газета так описувала цю подію: "У великій концертній залі перед подіумом стояв бюст цісаря. Тут також виставили емблему Музичного товариства - прикрашену живими квітами та рослинними композиціями ліру. Цей подарунок надіслав із Відня багаторічний голова товариства, постійний меценат та покровитель, маршалок Буковинського сейму
Антон Кохановський. Він теж надіслав дуже гарний букет для співачки Міни Роттенберг. У залі засвітилися сотні свічок. Світло від них лилося в залу зі стін, освітлювало прекрасних панянок і пань, представників офіційних кіл та любителів музики, які займали свої місця в ложах".
Композитор Адальберт Гржімалі диригував хором та оркестром. Пролунали "Народний гімн", твір Франца Шуберта "Нічна пісня у лісі". Після концерту найповажніші учасники свята та члени товариства зібралися на урочистий прийом.
Хотіли збудувати нову споруду
На початку ХХ століття вирішили перебудували або збудувати нове приміщення для Музичного товариства, зокрема для музичної школи. Це питання обговорювали в ратуші 2 травня 1913 року. Представили два проєкти – магістрату і архітектора Фрідріха Готтесманна. Пропонували перебудувати споруду на старому місці, продовживши впритул до Військового казино за рахунок парцелі саду. Але міський будівельний департамент відхилив цю пропозицію через недостатню ширину території. Також пропонували спорудити нове приміщення на грунті Крайового банку неподалік університету, проте це вимагало чималих коштів. Були ще дві пропозиції – будівництво біля єзуїтської церкви на площі Фердинанда або на вулиці Садовій навпроти входу до міського парку.
Представники товариства відмовилися від усіх пропозицій, оскільки запропоновані проєкти вимагали величезних фінансових витрат. У своїй статті в одній з місцевих газет архітектор Фрідріх Готтесманн наголошував на тому, що Музичне товариство справді не має капіталу, який би дав можливість збудувати нову споруду за власні кошти. Але він пропонував для втілення свого проєкту збудувати ще й сучасний триповерховий прибутковий та жилий будинок із залізобетону з мезоніном і нижнім поверхом. Прибутку від цієї будівлі, за підрахунками архітектора, вистачало б не тільки на покриття витрачених на будівництво коштів, а й на покриття боргу на спорудження нової концертної зали та музичної школи.
Загальні витрати на обидві споруди мали скласти один мільйон двісті тисяч корон. У прибутковому домі планували 26 торговельних приміщень і залу кінотеатру на першому поверсі, 29 контор для банків, бюро, модисток, різних ательє у мезоніні (півповерсі), 87 кімнат у квартирах зі всіма зручностями.
Проте проєкт відомого та перспективного на той час архітектора, який збудував Торгово-промислову палату, не вдалося втілити у життя. Розпочалася Перша світова війна. І до питання перебудови чи зведення нової споруди Музичного товариства ні міська влада, ні товариство більше не поверталися. Та й Готтесменн помер у розквіті сил, проживши лише 42 роки.
Цікаві факти
* Чернівчанка Софія Ведде після смерті батька , багаторічного члена музичного товариства Філіппа Енгеля, подарувала 200 флоринів. При цьому висловила побажання: після закінчення будівництва повернути ці гроші на стипендії двом учням музичної школи – по 50 флоринів щорічно.
*До будівництва споруди Музичного товариства були причетні доктор Карл Векслер, Николай барон Мустаца, Якоб лицар фон Петрович, Антон Кохановський, Віктор барон Стирча. Художнім керівником товариства упродовж багатьох років був відомий диригент і композитор, чех за походженням Адальберт Гржімалі.
*У новому приміщенні Музичного товариства деякий час працював вишуканий комфортний ресторан. Тут продавали дорогі страви, іноземні вина і пиво Гебельмана.
*Велика концертна зала у новобудові Музичного товариства мала 12 клафтерів довжини (один віденський клафтер відповідає 1,896 метра) і 9 клафтерів ширини. Подіум мав 6 клафтерів довжини і 5 глибини. Були тут зала для репетицій, три навчальні кімнати, канцелярія. Кімнати з південного боку переобладнали під квартири та гостьові. Приміщення, за словами працівниці федерального управління охорони памяток у Відні Дагмар Редль, нагадувало за простотою і пропорціями фронтону з портиком, що виступає, класичний прототип будинку віденського Музичного товариства на вулиці Тухлаубен, який був споруджений у 1829-1831 роках Францом Ксавером Льослем.
*Розпис у внутрішніх приміщеннях товариства зробив віденський художник Карл Йобст, який також розписував Резиденцію буковинських митрополитів. На стелі в обрамленні вінків представлені емблеми музики, вітражі на вікнах, розписи на колонах, у гірляндах квітів – імена найвидатніших композиторів. Своє захоплення виглядом зали та першокласною акустикою висловив відомий піаніст Артур Рубінштайн, який виступав тут. У Музичному товаристві виступали з концертами Соломія Крушельницька, Йозеф Шмідт, бував і Микола Лисенко.
*У 1940 році приміщення Музичного товариства передали новоствореній обласній державній філармонії. Тут знаходилися Буковинський ансамбль пісні і танцю, симфонічний та джазовий оркестри, естрадна і лекторська бригади. 15 листопада 1946 року було створено відому естрадно-театральну бригаду під керівництвом Сіді Таль.
Підготувала Надія БУДНА
Використано матеріали з книги Марії Никирси: "Чернівці. Документальні нариси з історії забудови міста".
Листівки з приватної колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
