«Я пішки йшов би, щоби побачити тебе»: батько на Буковині дочекався сина з полону

Новини Чернівців / Війна з Росією
3 152
0
Беринчан

Скрин із відео на фб-сторінці Григорія Ванзуряка

"Радість переповнює. Знову хочеться жити і тішитися. Тепер лише буду дякувати Богові за те, що повернув мені сина, і молитися, щоб дочекатися внуків", – каже у розмові з molbuk.ua Василь Беринчан.

Беринчан

Його син Ігор нарешті повернувся з російського полону. Потрапив туди у березні 2023-го і пробув три з половиною роки. Його утримували на території Чеченської Республіки. Захисника вдалося визволити 24 квітня під час другого етапу Великоднього обміну.
Тоді з ворожого полону повернулося 193 українські воїни.


Беринчан

У соцмережі ширилися зворушливі відео, як Василь Беринчан нарешті обіймає сина після довгої розлуки. Він сміявся, жартував, не міг натішитися своїм Ігорем. Сам захисник, здавалося, ще не зовсім вірить, що він нарешті вдома, на рідній землі. Зараз Ігор Беринчан перебуває в іншій області на реабілітації.



В один день дізнався про загибель брата і полон сина

"Їду його провідати, – розповідає molbuk.ua батько. – Син вмовляє: "Тату, не турбуйся, не витрачайся на солярку. А я думаю: "Боже, сину мій, та я б пішки йшов усю дорогу, тільки би побачити тебе!"

Беринчан

Ігор змалку ріс із батьком. Хоча й прописаний у селі Кам’янка Чернівецького району, звідки родом його мати, проте жив у селі Михайлівка Глибоцької громади. Тут закінчив школу, потім вступив до училища в Чернівцях на зварювальника. Відбув строкову службу, далі працював у фірмі, яка монтує сонячні панелі.

Беринчан

Скрин із відео на фб-сторінці Григорія Ванзуряка

"Тільки влаштувався на гарну роботу, почав добре заробляти, як почалася повномасштабна війна, – оповідає Василь Беринчан. – Я й сам атовець, служив у 2015-2016 роках. Ми з Ігорем довго сперечалися, хто піде служити. Планував я, але він наполіг: "Ні, тату, залишайтеся вдома, у вас уже здоров’я не те". І на початку 2023 року записався до 10 окремої гірсько-штурмової бригади стрільцем-медиком. На жаль, уже в березні того ж року потрапив у полон на Донеччині".

Для батька ця звістка стала подвійним ударом. Адже за кілька годин до цього він дізнався про загибель під Бахмутом рідного брата – теж військового.

"Ввечері третього березня я отримав сповіщення про загибель брата. Вранці приїхав до ТЦК, щоби відізвати з фронту сина на похорон дядька. І тут мені вручають ще одне сповіщення: мій Ігор у полоні. Це був шок! Я не розумів, чи ще ходжу по цій землі. За якихось пів доби отримати дві такі страшні звістки!" – ділиться співрозмовник.

"Такий молодий, а так мало доброго бачив у житті"

Днями Василь Беринчан нарешті здійснив те, про що мріяв усі ці три з половиною роки – заклеїв фото сина на банері із безвісти зниклими захисниками громади. Для нього цей момент був дуже важливим і символічним.

"Такий банер у центрі нашого селища встановили ще два роки тому за ініціативи спільноти родин "Жити чекаючи". На ньому розміщені світлини тих, хто перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти. І коли хтось із захисників повертається, його фото заклеюють. Знаєте, я ще три роки тому для себе зберіг таку наклейку. Бо знав: обов’язково заліплю нею фото сина. Уявляв цю мить щоразу, коли проходив повз цей банер. І таки дочекався", – радіє чоловік.

Розпитувань сина про пережите в полоні батько уникає. Остерігається завдати йому болю спогадами. Можливо, з часом Ігор сам захоче розповісти, як йому там велося. Та зрозуміло й без слів, що доброго не було нічого.

"Син досі не вірить, що вже в Україні, він ще не адаптувався. Йому потрібен час. Розмовляємо з ним здебільшого про його стан здоров’я. Каже, що начебто непогано почувається, але хтозна, як воно насправді... Знаєте, Ігорю лише 28 років. Ще такий молодий, а доброго в житті бачив так мало... Мрію, що з часом повернеться до звичного життя, створить сім’ю, а я буду тішитися онуками..." – загадує чоловік.

Беринчан

Як розповів Глибоцький селищний голова Григорій ВАНЗУРЯК, з російського полону додому повернулися троє захисників – мешканців громади. Проте в неволі та зниклими безвісти залишаються ще понад 25 воїнів. Їх із нетерпінням очікують вдома і ні на мить не втрачають надії. Із родинами військових постійно на зв’язку фахівці супроводу, запевняє Григорій Ванзуряк. Вони допомагають усім необхідним.

Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram

0 коментарів

Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.
Ваше ім’я: *
Ваш e-mail: *
Код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Введіть код:
купить iPhone 17 Pro Max в Одессе, цены в Украине
ТОП 10