"Моя мила птася, моє життя, мій дорогий та найрідніший коханий чоловік. Безмежно тебе кохаю і буду кохати, поки бʼється моє серце. Моя душа померла з тобою. Ці холодні рученята я ніколи не забуду. Дуже, дуже сумую за тобою, мені тебе не вистачає. Спи спокійно, моє серденько. Герої вмирають…" – такий сповнений болю допис залишила у соцмережах Марина КРИЖАНІВСЬКА – бойова медикиня 107 бригади тероборони.
Про трагічну історію кохання Марини Крижанівської та загиблого воїна Сергія Маковея ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua
"Як жити у світі, де немає тебе?"
16 квітня загинув її коханий – військовослужбовець Сергій Маковей (Мак). Його життя обірвав удар ворожого FPV-дрона на Сумщині.
Сергієві було 25 років. Із них понад чотири він провів на війні – перебував на фронті з початку повномасштабного вторгнення.
23 квітня із захисником попрощалися у рідному селі Сербичани.
Неможливо без сліз читати слова, написані Мариною:
"Хто тепер назве мене своєю маленькою дівчинкою? Хто скаже "сонечко" так, як казав ти? Хто подивиться на мене так, ніби я весь світ? Як тепер жити у світі, де немає тебе? Як прокидатися зранку, коли більше нікому написати? Як дихати, коли повітря стало каменем у грудях? Чесно, я не знаю, як жити далі. Але знаю одне: такого кохання, як до тебе, у мене більше не буде ніколи...".
22-річна Марина Крижанівська також служить у війську ще з початку повномасштабної війни. Її підрозділ – це побратими, друзі, з якими пройшла найважчі моменти. Та більше, ніж дружби, не допускала: після невдалих стосунків кілька років тому була розчарована у коханні.
Аж ось у 2025 році до їхньої бригади перейшов Сергій Маковей – навідник протитанкового відділення роти вогневої підтримки. Його основним завданням було завозити військових на позиції і потім забирати їх звідти. Справа дуже небезпечна, адже ворог передусім намагається поцілити у нашу техніку і транспорт.
Утім, Сергій ніколи не пасував перед небезпекою, каже Марина. Не відмовлявся від найскладніших завдань. Вона дуже боялася за нього, але щосили проганяла думки про лихе. Вірила: з її коханим усе буде добре, вони створять сім’ю і будуть щасливими. Мріяла вже й про те, що колись стане мамою, і заради цього була готова залишити військо.
"Війна нас звела, вона нас і розлучила", – важко зітхає дівчина.
Вони й справді познайомилися на війні: Сергій підвозив Марину на позиції на своєму квадроциклі. Вона ще тоді пожартувала: "У цивільному житті мені сподобалося б з тобою кататися". Макові ця відважна, розумна, красива дівчина дуже припала до вподоби. Він почав шукати по побратимах її номер телефону. Та ніхто не давав: знали ставлення дівчини до стосунків.
"Моє серце там, де могила коханого"
І все ж їх звела випадковість, хоча Марина переконана: це доля. Якось їй треба було уточнити питання щодо заїзду на позицію, і дівчина набрала чергового, номер якого дали побратими. Ним, на диво, виявився Сергій. Так усе й закрутилося.
"Я зрозуміла, що закохалася по вуха, коли хлопці почали мені казати, що в мене очі світяться від щастя, – згадує. – Я й справді з кожним днем розуміла, що мої почуття стають сильнішими. Ми мріяли влітку поїхати у відпустку, познайомитися з батьками. Планували сім’ю, дитину..."
Та їхнє щастя тривало лише кілька місяців. Сергій загинув у ніч на 16 квітня. Дорогою на позицію їх із побратимами наздогнав ворожий дрон. Найбільший удар прийшовся саме на Мака...
"Важко уявити, як далі жити, усвідомлювати, що коханий більше ніколи не напише, не подзвонить. Я сплю в обіймах із його "убаксом" та фотографією. Немає жодного дня, щоби не плакала і не думала про нього. Але Сергійко дуже не любив, коли я бувала без настрою. Це єдине, що мене ще якось тримає, що, можливо, він дивиться на мене звідти і сердиться, коли розкисаю", – каже.
Марина і далі служить у війську. Усі її мрії про щасливу родину розсипалися. Тепер якщо і їхати додому у відпустку, то передусім – до Нього.
"За першої ж нагоди приїздитиму до нього. Мій дім, моє серце, моє життя тепер у Сербичанах – там, де могила коханого..." – каже Марина.
Рідні захисника створили петицію на сайті президента із проханням присвоїти Сергієві Маковею звання Героя України – посмертно. Марина закликає всіх підписати петицію. Потрібно ще майже 20 тисяч голосів.
"Це найменше, що ми можемо зробити для Сергія. Він заслужив на це, ризикував своїм життям заради інших і врятував багатьох поранених захисників. На жаль, дні минають, а збір підписів посувається вкрай повільно. Таке враження, що людям просто байдуже, бо це не їхнє горе..." – зітхає дівчина.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
