Юрій Петровський – воїн із Буковини, який із 2014 року став на захист України та знову повернувся до війська після початку повномасштабного вторгнення. Боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади брав участь у бойових діях на сході України, а згодом служив у підрозділі безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 18 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання.
Про це пише "Незабутні: Буковина пам'ятає".
Народився Юрій Леонідович Петровський 16 лютого 1986 року в Хотині. Виріс у багатодітній родині: окрім нього, в сім’ї було чотири сестри і чотири брати. У дитинстві захоплювався риболовлею. Любив точні науки, особливо математику. Після закінчення 9-го класу вступив до місцевого технікуму на спеціальність "Механіка". Однак навчання завершив уже після строкової служби в армії. Потім переїхав до столиці, працював у сфері торгівлі. Брав активну участь у Революції Гідності, а після початку збройної російської агресії, у 2014 році, пішов добровольцем до війська.
У званні сержанта Юрій Петровський брав участь в антитерористичній операції на Сході до 2015 року включно.
Коли повернувся до цивільного життя, то мріяв побудувати власний дім і виїхав за кордон на заробітки. Але з початком повномасштабного вторгнення одразу повернувся в Хотин, щоб знову стати на захист країни. Боєць долучився до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, був мінометником, пізніше навідником гармат. Отримав позивний Махно. Паралельно Юрій цікавився безпілотними комплексами. Пройшов курси по роботі з дронами у Києві, Броварах, Житомирі. Також навчався на оператора БпЛА у Німеччині. І з травня 2024 року військового перевели у взвод безпілотних авіаційних комплексів на посаду командира відділення. Він працював із великими ударними БпЛА "Вампір".
За понад два роки безперервної служби Юрій у складі свого підрозділу брав участь у боях за Лиман, Бахмут, Кремінну, Костянтинівку, Ізюм.
"Він казав, що пішов воювати за справжню незалежність країни. Щоб наші діти не їздили по закордонах, щоб мали гарне майбутнє без війни. Адже ворог нас щадити не буде, і якщо ми зараз не відстоїмо державу, то українці не матимуть нормального майбутнього", – розповіла виданню "Укрінформ" дружина загиблого Надія.
На початку серпня 2024 року підрозділ Махна перевели на Сумщину. Звідти вони розпочали наступальну операцію в Курській області. Під час наступу захисник отримав поранення ока, але продовжував виконувати усі завдання.
18 серпня 2024 року під час бойового завдання Юрій Петровський на автомобілі разом із побратимами підірвались на міні. Воїну було 38 років.
"Командир говорив йому не їхати, казав відправити людей на позицію. Але Юра відмовився. Сказав, що мусить сам переконатися, що позиція безпечна. Він туди поїхав і підірвався на протитанковій міні", – розповів "Суспільному" побратим бійця Володимир із позивним Мультик.
Поховали Героя у рідному Хотині. У нього залишилися батьки, дружина та син.
За хоробрість і самовідданість під час служби Юрій Петровський нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, відзнакою Президента "За оборону України", орденом Богдана Хмельницького, медаллю "За жертовність та любов до України". Посмертно – орденом "За мужність" ІІ ступеня.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
