Його фільми про війну з’являлися ще тоді, коли багато хто намагався не помічати її масштабів. А після 24 лютого 2022 року його камера перетворилася на зброю. Ахтем СЕІТАБЛАЄВ – режисер, актор, військовослужбовець. Людина, для якої сучасна історія України давно стала не лише темою творчості, а й особистим шляхом. Від оборони Києва до створення Театру Ветеранів – сьогодні Ахтем Сеітаблаєв говорить про війну, пам’ять і мистецтво, які формують силу суспільства та його здатність до спротиву ворогу.
Про це йдеться в публікації "МБ".
"Я став свідком фактичної окупації"
Ахтем Сеітаблаєв зізнається: почуття безпорадності, яке він пережив у 2014 році, стало одним із найнеприємніших у його житті. Тоді режисер відновлювався після травми, отриманої під час зйомок фільму "Хайтарма". Фактично заново вчився ходити.
27 лютого 2014 року він перебував у Криму.
"Наступного ранку я став свідком фактичної окупації. Коли ти не можеш дати собі ради, не те що взяти активну участь чи допомогти комусь. Це відчуття безпорадності й безсилля… Я його ненавиджу", – пригадує Ахтем.
У 2022 році ситуація вже була іншою. Фізично він почувався значно краще, тому питання, чи йти до війська, не стояло.
"Інша справа, що тоді було складно кудись потрапити. У Києві стояли до військкоматів величезні черги людей, які хотіли взяти зброю і захищати свою країну" – каже він.
25 лютого 2022 року Ахтем Сеітаблаєв підписав контракт і долучився до Сил територіальної оборони ЗСУ. Уже того ж вечора він був на позиції.
На третій день служби його призначили пресофіцером 206 батальйону ТрО Києва. Разом із підрозділом він брав участь в обороні столиці. Згодом – у бойових діях на півдні України.
"Ми знімали, фіксували події, передавали репортажі в усі медіа, які були готові брати наші матеріали", – каже.
Дев’ятого квітня 2022 року підрозділ отримав наказ змінити місце дислокації й вирушив до Миколаєва.
"Там ми фіксували воєнні злочини, знімали роботу наших хлопців і дівчат. Окрім цього, були й звичайні військові завдання: наряди, охорона об’єктів, чергування", – розповідає режисер.
Згодом Ахтема Сеітаблаєва перевели до 241 бригади ТрО, а нині він є художнім керівником проєкту "ТрО Медіа".
"Намагаємось повернути смак життя"
Крім того, Ахтем Сеітаблаєв – художній керівник Театру Ветеранів. На його думку, театр може стати важливим містком між цивільними й тими, хто повертається з війни.
"Через акт творчості набагато легше вибудовувати стосунки й знаходити спільний досвід. Суспільство також має готуватися до зустрічі з ветеранами. Не ветерани мають підлаштовуватися під суспільство", – наголошує він.
До роботи в театрі залучають не лише військових, а і їхніх близьких: дружин, чоловіків, батьків і дітей.
Проєкт має два головні складники. Перший – освітній. Учасники проходять відбір і працюють під керівництвом досвідчених драматургів. Вони вчаться перетворювати власні спогади та переживання на драматургічні тексти, які згодом стають основою вистав.
Фактично це повний творчий цикл: від першого написаного рядка до сцени.
Другий складник – безпосередня участь у театральному процесі.
"Ветерани можуть бути акторами, режисерами, освітлювачами... Ми нікому не відмовляємо, якщо є бажання", – додає Ахтем.
Сьогодні в репертуарі Театру Ветеранів уже п’ять вистав. Дві з них поставив буковинський журналіст, офіцер ТрО ЗСУ Олександр Ткачук.
За словами Ахтема Сеітаблаєва, участь у проєкті часто стає поштовхом до змін у житті його учасників.
"У багатьох з’являється бажання активніше жити. Хтось починає займатися спортом, хтось знімається в кіно, хтось стає блогером, хтось повертається на роботу або знаходить нову справу. Ми намагаємося повернути нашим побратимам і посестрам смак життя та його якість", – каже він.
Читайте також: "Усі наші актори пройшли шлях Енея": у Чернівцях виступив Театр Ветеранів
Навіщо країні історії про своїх героїв
Тема війни оселилася у творчості Ахтема Сеітаблаєва задовго до повномасштабного вторгнення. Уже понад десять років він знімає фільми, які так чи інакше пов’язані з війною та боротьбою України за свободу.
Режисер згадує, що під час роботи над фільмом "Кіборги" у 2017 році часто чув, що стрічку створюють занадто рано – лише через три роки після оборони Донецького аеропорту.
"Казали: емоції ще надто сильні, ми можемо бути необ’єктивними", – пригадує Ахтем.
Він теж певною мірою поділяв ці сумніви. Утім, сталося по-іншому.
"Мистецтво взагалі не буває об’єктивним. Я зрозумів, що не існує якоїсь формули, яка диктує: про це можна говорити тільки через певний час", – пояснює Ахтем.
Минуло дев’ять років після виходу стрічки, і сьогодні А. Сеітаблаєв переконаний: розповідати про війну потрібно постійно.
"Ми маємо створювати свої міфи, свої легенди, говорити про своїх героїв. Формувати знання, емоцію, гордість. Бо якщо виникає порожнеча, її обов’язково заповнює ворожа інформаційно-психологічна спецоперація. І ворог цим дуже професійно користується", – пояснюю Ахтем.
Саме тому, переконаний режисер, культура й мистецтво під час війни стають не менш важливими, ніж інформаційна оборона чи бойові дії.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
