Фото надав Тарас Халавка
"Війна – це не про героїзм. Це кров і сльози. Згодом її будуть героїзувати. Але передусім війна – це смерть. Причому дострокова..." – каже Тарас Халавка, у мирному житті громадський активіст, а тепер старший лейтенант, командир одного зі взводів 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Ми сидимо у затишній кав’ярні у Чернівцях. Та вже за кілька днів Тарас знову поїде на фронт після короткої відпустки. І так уже чотири роки.
Що нині відбувається на Сіверському напрямку на Донеччині, де перебуває його підрозділ, про настрої бійців і як змінилася війна за чотири роки, Тарас Халавка розповів "МБ".
"Ворог б’є все далі"
"З осені минулого року, а особливо після захоплення Сіверська ворог дуже активізувався. Він просувається, але завдяки певним діям різних наших бригад ситуацію вдалося частково стабілізувати, – каже військовий. – Наразі просування росіян значно сповільнилося, хоч і не повністю. Залишилися чотири великі міста, які вони ще не окупували на Донбасі: Костянтинівка, Дружківка, Слов’янськ і Краматорськ. Мета ворога – захопити і їх".
Тарас Халавка переконаний: нам треба боротися за ці міста.
"По-перше, міста легше утримувати. Перед ними збудовані лінії оборони. Тут бойові дії мають інший характер: як показав досвід Бахмута, міста ворогові вдається окупувати лише ціною великих втрат. Окрім того, зараз ми перебуваємо на географічно вигідніших позиціях – відійшли на висоти", – розмірковує.
Ні для кого не таємниця, що в росіян дуже багато дронів. Зростає їхня кількість та інтенсивність атак.
"У них більшає дронів на оптиці. Наші засоби радіоелектронної боротьби їх не завжди засікають. Це одна з найбільших проблем. Зростає і дальність враження – як у нас, так і в окупантів. Якщо раніше говорили про 5-10 кілометрів зони ураження, то зараз ворог активно працює по Слов’янську, розташованому за кілька десятків кілометрів від лінії розмежування. Їхні "молнії" залітають і на 30, і на 40 кілометрів. І це суттєво ускладнює нам пересування", – визнає військовий.
"Дрони стали основною ударною силою"
Війна трансформується, провадить Тарас Халавка.
"Вона набуває характеру якоїсь війни майбутнього, коли дрони стають основною ударною силою. Логістика переходить на наземні роботизовані комплекси. Гадаю, у недалекому майбутньому замість людей уже будуть воювати роботи", – передбачає військовий.
Та поки що воює жива сила, і не таємниця, що у РФ її більше.
"По-перше, за кількістю населення Росія переважає. По-друге, росіяни матеріально заохочують до участі у війні. Також вони активно шукають охочих по всьому світу. Знаходять їх в Індії, Північній Кореї, Африці. За гроші багато хто готовий воювати.
Щодо нашого підрозділу, він тримається на кістяку, який прийшов у 2022 році добровольцями. Це здебільшого люди, які на початку великої війни самі прийшли до ТЦК", – каже Тарас Халавка.
Найскладніше – невизначеність. Військові не знають, коли повернуться додому.
"Гадаю, якби їм дали хоча б пів року-рік побути вдома, половина, а може, і більше, повернулася б. Комусь не вистачатиме адреналіну, комусь – побратимів чи коштів. Хтось себе вдома просто не знайде, а хтось знову надихнеться патріотизмом. Та головне – мати вибір. Бо зараз у нас служба без вибору. Це має негативні наслідки: люди не витримують, ідуть у СЗЧ, руйнуються родини", – зауважує Т. Халавка.
"Мирні переговори лише розслабляють"
Раніше у військових все ж були певні сподівання на обіцянки Трампа щодо швидкого завершення війни. Та зараз їм уже не вірять.
"Після перемоги Трампа здавалося, що завершення війни прискориться. Але вона й далі триває. А тепер, у зв’язку з подіями в Ірані, ще й далі затягується. Війна в Ірані нам завадить багатьма чинниками. Зменшується кількість ракет для оборони нашого неба. Зростають ціни на енергоносії, і це на руку нашому ворогові.
А мирні переговори всіх лише розслабляють. Люди не хочуть іти в армію, бо думають, що все скоро закінчиться. Військовим теж хочеться в це вірити, але вони бачать, що ці переговори вже пів року тривають, але нічого не змінюється. Тому на них уже ніхто не орієнтується", – каже Тарас.
У будь-якому випадку зрозуміло: навіть якщо українсько-російська війна на якомусь етапі заморозиться, армію ніхто не розпустить, провадить військовий:
"Лише сильна українська армія може стримати ворога. Це єдина гарантія нашої безпеки".
У Чернівцях війна відчувається дещо менше, і слава Богу, каже Тарас Халавка.
"Добре, що Чернівці – це не Дніпро, Одеса чи Київ, які постійно під обстрілами. Хоч тут люди можуть відпочити. Відповідно, і військові, які перебувають вдома у відпустці. У деяких моїх хлопців родини живуть у Дніпрі. Коли вони приїжджають туди, то мусять щоразу бігти в укриття під час обстрілів. Це виснажує. Тож добре, що хоч тут більш-менш тихо.
Країна має мобілізуватися, інакше ми не виграємо. У нас немає таких ресурсів, як у ворога. Тож єдине, що може нас врятувати, щоби кожен працював на перемогу", – переконаний Тарас Халавка.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
