Фото з фб-сторінки Новоселицької міськради. На фото - допомога, яку передали волонтери українським воїнам.
Валерій та Олена Мігельови – волонтери із Запоріжжя, які мешкають в Іспанії. Родина активно підтримує ЗСУ. Надсилають на фронт тонни сухофруктів, а також медикаменти, покривала, одяг та інші речі. За два роки волонтери передали на передову понад 12 тонн сушених бананів та інших продуктів, 600 покривал, близько шести тонн літнього і зимового одягу, більше двох тонн ліків і підгузків.
Віднедавна родина співпрацює із Новоселицькою громадою на Буковині, передаючи необхідне і для буковинських воїнів.
Про це ідеться у публікації "МБ", пише molbuk.ua
"Сухофрукти рятують життя не одному воїну. Адже на нулі підвозити продукти харчування вчасно не завжди вдається, а скинутий із дрона пакет сушених бананів дає змогу бійцю втамувати голод та не залишати свої позиції в пошуках їжі", – зазначають у міськраді Новоселиці.
"На тиждень заготовляємо 150 кіло"
Кореспондентці "МБ" вдалося сконтактуватися із Валерієм Мігельовим. Чоловік розповів, як усе починалося:
"Біля мене недалеко є овочева база. Якось там виставили ящик списаних бананів. Я підійшов глянути. Банани виявилися в доволі гарному стані. Забрав, приніс додому. Почистив, порізав, розклав ці банани посушити. Вийшла непогана штука. Зайшов на базу, запитав, чи є у них ще на виніс. Кажуть, он стоять ще три ящики, хочеш – забирай. Висушив і їх. Відправив знайомим хлопцям на фронт. Вони відреагували: "О, це бомба, давай ще!"
"Пізніше мене познайомили з одним іспанцем, власником великої фірми, яка займається продажем бананів по всій Іспанії. Причому не звичайних бананів, а плантанів. Іспанці вважають, що саме цей сорт бананів найсолодший і найсмачніший у світі, – провадить волонтер. – Відтоді на цій фірмі мені щотижня безкоштовно дають по півтори тонни плантанів. Вони з невеличкими недоліками, для продажу не годяться, а для нас саме те. Бо якщо банан трохи надтріснутий, то нам без різниці, ми ж його все одно чистимо, нарізаємо і сушимо.
Загалом за тиждень виготовляємо 140-150 кілограмів сухофруктів. Щоби засушити кіло плантанів, потрібно десять кілограмів сирих", – розповідає Валерій Мігельов.
Облаштував удома сушарню
Усе це волонтер робить у своїй зварювальній майстерні. Встановив там столи і закупив кілька десятків звичайних домашніх сушарень. На них усе й заготовляє. Практично щотижня відправляє власним коштом ящики сухофруктів українським волонтерам. А вже вони відвозять їх на всі напрямки фронту.
"На місяць мені ці банани разом із доставкою обходяться у дві тисячі євро. Уся зарплатня дружини іде на це. Звісно, кохана іноді сердиться. Бо кому з жінок сподобається, що чоловік усе виносить із хати? – сміється. – Також співпрацюю із ДрукАрмією. Закупив 3-D принтери і штампую хлопцям усілякі пластикові вироби. Вони на фронті дуже потрібні. Почав цим займатися кілька місяців тому, коли в Україні почастішали знеструмлення".
Чоловік пересилає воїнам і інші продукти, якими діляться іспанці.
"Заїжджаю на великий гуртовий ринок, ходжу рядами, починаю плакатися і запитую продавців, чи є у них щось таке, що їм не треба. І буває, що дають: коли ящик помідорів, солодкого перцю, а коли цілий піддон персиків чи слив, а це, на хвильку, 600-800 кілограмів! Усе це також засушую і відсилаю в Україну. Наприклад, волонтерам, які виготовляють сухий борщ для ЗСУ, дуже стають в пригоді наші сушені перці, помідори", – зазначає Валерій Мігельов.
"В аптеці дали ліки, у готелі – покривала"
За схожим принципом чоловік роздобуває й інші речі – медикаменти, одяг.
"За іспанськими законами, ліки, підгузки тощо заборонено роздавати населенню. Якщо в тебе щось є вдома непотрібне, ти повинен здати це в аптеку, а там утилізують. Але я ж українець. Проїхався по аптеках, подарував кожній по кілька кіло гарних бананів і попросив допомоги. Відтак щонеділі привозив додому до десяти кіло ліків, стільки ж ящиків підгузків (а кожен ящик – це 80 штук). В одному готелі нам два роки тому дали шістсот покривал. А восени подарували три кубометри простирадл, наволочок", – тішиться волонтер.
Валерій Мігельов пояснює: не міг залишатися байдужим, коли в рідній країні війна. Особливо посилилося бажання підтримувати військо після розмови зі знайомою медикинею.
"Перший рік-півтора наші українці в Іспанії дуже допомагали. Збирали все: продукти, одяг, ліки. Відправляли в Україну. Але пізніше з’ясувалося: що відправили, дорогою "розсмокталося" і до хлопців не дійшло. Так і закинули допомогу.
Я ж спочатку залишався осторонь. Та у 2023 році до нас приїхала подруга-медикиня із Запоріжжя. Як почала розповідати, що коїться у військових госпіталях! Ліків мало, підгузків нема, одягу нема. Поранених хлопців привозять, під час операції розрізають на них одяг, а одягнути їм потім нічого.
То дівчата-санітарки приносили свої нічні сорочки, щоби хоч у щось їх одягнути. Я оце все послухав і кинувся шукати одяг і надсилати до госпіталів тоннами. Ця розповідь мене розбудила. Відтоді допомагаю, чим можу..." – завершує волонтер.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
