Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття чернівецькі модниці не відставали від французьких та віденських. Елегантні костюми, сукні з дорогих тканин, вишукані капелюшки… По тому, як одягалися містяни, визначали їхній статус.
"Вважалося: якщо чоловік носить сорочку поверх штанів – то він порядний господар, а як заправляє сорочку в штани – то вже політик" - писав Георг Дроздовський у книзі "Тоді в Чернівцях і довкола".
Більшість чернівчан мали своїх кравців. Коли виходили в місто, то відповідно вдягалися: чоловіки – у піджак і штани, жінки – у сукню по кісточки з легкого світлого матеріалу. Служниці пов’язували на голову хусточку. Високоповажна дама завжди "насаджувала на себе капелюшок, які то височіли вежами, то відтак знову плоско сповзали з фризури". Прикрашали їх пір’ям, квітами. Часом цілий садок "ріс" на дамських головах з вишнями чи фруктами, звідки готувалися злетіти барвисті пташки.
Можна було почути в’їдливе: "Ти помітила пані Вискочіл, яка вже геть виживає з розуму? На ній капелюшок із колібрі, тимчасом як до її маси підійшли би птахи важкого калібру!"
Особливу увагу звертали чернівчани на зовнішній вигляд у неділю, коли виходили на прогулянку у Фольксгартен. Дроздовський згадує, що його тітка і мама одягали величезні капелюшки зі страусовими перами.
Під час недільного променаду на Герренгассе можна було споглядати елегантних дам, які їхали у фіакрах на гумових колесах зі своїми обмундированими або цивільними кавалерами. Чернівчани любили заходити до кондитерської Кухарчика, щоби посмакувати фірмовими ласощами. Волосся метрової довжини жінки гарно укладали або заплітали в коси. Світські красуні носили корсети, аби виглядати так, "як повногрудий бюст у вітрині". Коли дами йшли купатися, то одягали чепчик, сорочку, панталони з цупкої тканини, тапочки зі шнурками до половини литки. Таке жахливе видовище не "схиляло до гріха", жартував Дроздовський.
Згадує письменник про двох дам із румунського товариства, які дізналися про спідниці-панталони, котрі в Парижі якраз увійшли в моду. Коли вони з’явилися в таких панталонах на Герренгассе, піднялася буря. Єврейські хлопчаки гасали за ними й свистіли, вигукуючи "Масю! Масю!". Обидві""модниці" змушені були заховатися в під’їзді.
Донині Чернівцями ходять легенди про віртуозного майстра своєї справи – кутюр’є Давида Мізеліса, який не тільки одягав "з голочки" тодішніх буковинських вельмож та банкірів, але й, подейкують, шив мундири для румунського короля Міхая. Відомий майстер працював у "Будинку моди", що знаходився на вулиці Гулака-Артемовського, 2.
Як згадував Георг Дроздовський: "Мізелес шив в основному і передусім для директорів банків та великих підприємців, багатих комерсантів і тих, котрі негласно носили титул авантюристів, і він був удвічі дорожчим, ніж уся інша поважна кравецька гільдія". Тому й не дивно, що салон відзначався вишуканою елегантністю, а сам кутюр’є був настільки вишукано вдягненим паном, що "запросто міг би претендувати на роль в одній з комедій Оскара Уайльда".
Цікаві факти
*У магазинах на Панській продавали елегантні сукні та костюми, італійський шовк і шотландський твід. За капелюшками місцевих майстрів приїжджали панянки зі Львова та Бухареста.
*При Народному домі діяло товариство, де жінки шили одяг, частину якого навіть відправляли до Відня.
*На старих листівках видно, що чернівецькі школярки теж мали модний гардероб. У польських та французьких журналах, які надходили до Чернівців, були ескізи сукеночок навіть для трирічних дівчаток.
* Із середини ХІХ століття в місті працювало 312 кравців та 200 їхніх помічників. 1912 року відкрили першу фабрику з пошиття одягу та білизни.
*Як розповіла дослідниця історії Чернівців Леся Щербанюк, багато модних магазинів було на тодішній вулиці Панській (зараз Ольги Кобилянської). Скажімо, у будинку №12 за Австрії знаходився магазин "Пан елегантний", де продавали чоловічі костюми. Або салон модних капелюшків Райха "У француженки". У магазині "Джульєтта" можна було придбати хутряні вироби. У будинку №33 навіть ткали власний шовк.
*Відкриття крамниці "Вартпаронян и Хлебникян" викликало захоплення мешканців міста. Фасад будинку покрили модним червоним клінкером – суміші цементу, битого скла і цегляного щебеню. У просторих вітринах виднілися фантастичні тканини – від італійського шовку до шотландського твіду. Ціни тут були космічні, але в Чернівцях жили заможні люди, які не шкодували грошей на дорогий одяг. Обслуговували покупців місцеві прикажчики, одягнуті в однакові костюми.
*В Австро-Угорщині була розповсюджена торгівля поштою. Тож чернівецькі модниці могли замовити у Парижі або Відні останні новинки – корсети, панчохи, туфлі, парасольки, капелюшки, які доставляли їм протягом тижня.
*Заможні містяни користувалися послугами кравців, модисток, кутюр’є. Було прийнято, що кавалер на потязі вивозив даму свого серця на ранкову каву до Відня. Вона мали відповідно виглядати.
Підготувала Надія БУДНА
Фото з особистих колекцій Сергія Осачука та Едварда Туркевича
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
