Для нього 24 лютого 2022 року мав бути звичайним днем. Та замість того, щоб відвести сина до садочка, він пішов до військкомату.
Сергій ТИМОФІЙКО – історик, викладач. Нині командир роти батальйону безпілотних систем із позивним Кінг. У перервах між боями він пише книги. І тоді оживає його інша іпостась – Тарас Мельник.
Ще у 2014 році він долучився до місцевого осередку "Правого сектору" та вступив до Добровольчого українського корпусу. У березні 2015 під час обстрілу в зоні АТО отримав мінно-вибухове поранення.
Восени того ж року почав працювати викладачем. Та з початком повномасштабного вторгнення знову повернувся до війська. У 2022 році Сергій отримав поранення. Далі – чотири місяці реабілітації та операції. З січня 2023 приєднався до 63 окремої механізованої бригади.
Про це йдеться у публікації "МБ".
Почав писати після першої контузії
Свій позивний Сергій Тимофійко обрав на честь улюбленого письменника. Каже, що між варіантами "Лавкрафт" і "Кінг" зупинився на другому, бо коротше вимовляти.
Про початок письменництва розповідає: "Зазвичай люди починають писати після того, як надихнулися творами Василя Стефаника або Юрія Федьковича, як заведено на Буковині. Та в мене це було після першої контузії. Я приїхав після пів року війни у 2015 році. Переживав психологічну кризу: поранення, контузія. Повертатися назад в батальйон, який розпався, не хотілося".
У той час його студентство стало на паузу, роботи не було. Залишалося багато читати і намагатися писати.
"Було важко. Йшло не одразу, але що більше пишеш, то більше набиваєш руку і напрацьовуєш почерк", – каже письменник.
Зараз він пише між бойовими завданнями. Переважно, – коли має польову роботу в бліндажі.
"Ротою я керую з укріпленого бліндажа або з підвалу. Відповідно, маю стіл, ноутбук. Сидиш, рахуєш, скільки тобі треба боєприпасів, куди завезти. Коли росіяни активно бігають, то це майже неможливо. Або коли своя логістика відбувається. Якщо є переміщення на полі бою, то тоді писати нереально.
Але буває, що зранку вб’ємо 10–15 росіян і тоді маю трішечки тишу. Якраз тоді можна приділити годину-дві написанню. Тобто немає фіксованого часу, коли можна писати, чи це 10 ранку, чи це 10 вечора. Пишу зазвичай від півночі до другої-третьої ночі. Маю сталу норму – один розділ на день", – каже письменник.
Найбільш нестандартним місцем, де доводилося працювати над текстами, Сергій називає Серебрянський ліс.
"Там натхнення нема, там нічого нема. Абсолютно порожнє місце. Повністю знищене, згоріле. І там доводилося себе змушувати писати. Для того, щоб не замислюватися, де ти перебуваєш. Коли воно все горить, навколо дим. Особливо влітку, коли там спека, то постійно горить ліс. Знову ж таки, вбили кількох росіян, або рознесли якусь їхню техніку – є невелика перерва, сідав у бліндажі й писав", – розповідає він.
"Основний мотив – справедливість"
Сергій пише містику й трилери. Уже видав чотири книги. У 2026 році вийде ще одна – "Покровитель демонів".
Про свої тексти каже: "Мені подобається писати про ті речі, коли людина намагається розібратися у внутрішніх страхах. Це, здебільшого, трилери, містика. Коли в душі багато такого, що заважає жити. І людина боїться цього й переступає через себе, щоб побороти. Мої сюжети про протистояння між добром і злом. Основний мотив – справедливість".
Свої художні твори він видає під псевдонімом Тарас Мельник.
Пояснює: "Під власним ім'ям публікувалися наукові твори, і не хотів змішувати це. Література – це була така темна сторона душі, а вдень під основним іменем – наукова робота і наукові твори, викладання в університеті. Уявіть собі, що я приходжу на пари, читаю лекції. А паралельно під цим іменем – текст про те, як маніяк заманює студентку до себе й вбиває її. Тож псевдонім сприяє існуванню іншої частини творчості".
Псевдонім автор обрав не навмання. Це ім’я належить його товаришу – пастору.
"Зазвичай, у моїх трилерах, багато релігійного психозу або релігійної містики. Я ж виріс на Буковині, а тамтешній містицизм сильно пов'язаний з релігією. Я Тарасові обіцяв, що напишу колись твір, де буде кривавий пастор і видам під цим псевдонімом. Він, до речі, не фанат літератури містики й жахів. А мені це так подобається, коли існує у світі два Тараси Мельники. Один пише трилери й жахи, а інший є зразковим пастором, ідеальним у поведінці.
Колись Тарас говорив, що хоче стати непересічною людиною на тлі епохи. От я йому казав, що допоможу цей задум реалізувати. Ви бачите, я слово дотримав", – розповідає Сергій.
Він зізнається, що письменництво не рятує від жахів війни, але допомагає відволіктися: "Війна, можливо, і здається якимось цікавим явищем, але це для тих, хто не на ній. Бо хто тут, то вона насправді вже дістала. Ти не можеш ніколи нормально з цим зжитися. Або щось прилітає, або десь треба їхати, або щось робити. Це надзвичайно важкий режим. І від нього треба відволікатися, як і від будь-якої важкої й неприємної роботи. І література в цьому плані активно сприяє. Мені б хотілося, щоб часу на роботу було більше, ніж ідей, щоб їх якісно реалізувати".
Довідка
Сергій Тимофійко – лейтенант, командир роти батальйону безпілотних систем, письменник. Народився 22 липня 1993 року у селі Рухотин Чернівецької області. Здобув історичну освіту у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка (2010-2016). Був учасником Революції гідності та активним діячем Майдану в Кам’янці-Подільському. 2014 року вступив до лав Добровольчого українського корпусу (ДУК). Брав участь у боях за село Піски біля Донецька та сусідніх населених пунктів. У березні 2015 року отримав мінно-вибухове поранення під час обстрілу в селі Піски.
З осені 2015 року почав учителювати. Разом із роботою в освіті з 2015 року розпочав творчий шлях у літературі під псевдонімом Тарас Мельник у жанрах детективу, трилеру й містики. 24 лютого 2022 року повернувся до війська.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
