24 лютого 2022 року в усіх українців асоціюється з одним - початок широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.
Чотири роки боротьби, чотири роки втрат і розуміння, що ми єдина нація.
Володимир ШВЕДЮК, бригадний генерал, командувач ОК "Захід" у коментарі "МБ" розповів, що простежує особливості війни від її початку, під час повномасштабного вторгнення і говорить про значні зміни у воєнній тактиці й стратегії.
"Як професійний військовий, я часом ловлю себе на думці, що темп трансформації абсолютно всіх процесів в цій війни з російськими загарбниками вражає. Те, що у далекому 2014 році сприймалося як інновація або "винахід в способах ведення бойових дій" то на сьогодні це вже стало стандартом бойової роботи", - каже Володимир Шведюк і пояснює основі зміни цієї великої війни.
За словами військового, війна стала високоточною, мережевою, системною, вона все більше про логістику, управління, ресурси, витривалість і здатність адаптуватися.
Основні трансформації війни
Від "плану бліцкригу" до війни систем і витривалості
Повномасштабне вторгнення планувалося противником, як класичний "бліцкриг": високоточними ракетними ударами дезорганізувати управління, зламати нашу систему ППО, паралізувати логістику, шляхом проведення десантної операції захопити ключові аеродроми й вузли, а бронетанковими групами прорвати оборону, оточити наші найбільші угруповання, знищити або ізолювати військово-політичне керівництво і змусити державу капітулювати.
Це був підхід "швидко, жорстко, з ефектом шоку", для нас цей сценарій не реалізувався, зокрема через три фундаментальні чинники:
стійкість системи управління та здатність швидко відновлювати керованість; збереження й адаптація ППО, що не дозволило противнику отримати повне панування в повітрі; всенародний спротив і наявність у війська реального досвіду попередніх років, який у 2022-му став "каркасом" для розгортання оборони.
Після провалу початкового задуму війна перейшла у фазу послідовного вогневого виснаження, противник робив ставку на кількісну перевагу артилерії та боєприпасів: спершу руйнування позицій і населених пунктів "вогневим валом", потім штурм піхотою й технікою. Частково це давало тактичний результат там, де не було достатньої глибини та ешелонування оборони або де оборонні райони вичерпували ресурс.
"Винахідливість проти маси": еволюція нашої відповіді
Україна, програючи кількісно в живій силі, техніці та боєприпасах, була змушена весь час шукати способи завдавати противнику максимальних втрат мінімальними засобами. Найпростіший і дуже показовий приклад - рання "цивільна" дронова революція. У 2014-2022 роках багато рішень починалися з того, що цивільні квадрокоптери на кшталт Mavic спочатку виконували розвідку, а дуже швидко стали носіями простих боєприпасів. Це був перший сигнал: навіть недорога технологія за правильної тактики змінює бойове поле.
Високоточність, "прозоре поле" і нова швидкість рішень
Війна стала інформаційно-мережевою. Поле бою суттєво "прозоріше", ніж у класичній війні кінця ХХ століття. Розвідка працює майже безперервно: БпЛА, радіотехнічні засоби, супутникові дані, інтеграція різних джерел. Інформація циркулює швидше, ніж рухається техніка, відповідно і ціна помилки для будь-якої сторони стала вищою: неправильне рішення або затримка караються миттєво через ураження точними засобами. Звідси різке зростання вимог до командирів, а сама армія за ці роки не просто збільшилася, вона структурно змінилася: нові органи управління, нові типи підрозділів (насамперед у сфері БпЛА, РЕБ, розвідки), нові підходи до планування і взаємодії.
"Кіл-зона", просочування і контррішення
Сьогодні реальність така: на багатьох ділянках фронту створена зона гарантованого ураження (умовно, це "кіл-зона"), де будь-який рух противника відслідковується та негайно уражається БпЛА і артилерією і це обмежує застосування великих броньованих колон, змушує шукати іншу тактику.
Відповіддю противника стала тактика штурмів малими групами: дрібні підрозділи намагаються зайти в проміжки, закріпитися, накопичитись у посадках/зруйнованій забудові й далі розширювати вклинення. Це звичайно веде до великих втрат противника, але дає йому повільне просування там, де суцільна лінія оборони в класичному розумінні (суцільні траншеї, щільно заповнені піхотою) фізично неможлива з різних причин.
Наша відповідь, це розвиток локальних систем зачистки й контрштурмових дій і логіка проста: противник, який "просочився", певний час перебуває у відриві від основних сил, з обмеженим боєкомплектом, запасом води та їжі. Ми визначаємо район їх накопичення, придушуємо підтримку, ускладнюємо роботу ворожих дронів за рахунок РЕБ, після чого проводимо зачистку штурмовими групами, за потреби за участі важкої техніки.
Український досвід вивчають партнери
Ще одна важлива зміна, про яку б хотів сказати, - якщо на початку війни ми багато чому вчилися у партнерів, то зараз вони вчаться у нас. Як приклад, часто згадують епізоди нещодавніх навчань Hedgehog 2025 в Естонії, де українські оператори БпЛА у сценарних умовах продемонстрували, як масове застосування дронів і сучасна ситуаційна обізнаність можуть "зламати" традиційну тактику дій великих формувань без повноцінного захисту від БпЛА. Невелика команда наших операторів за короткий час змоделювала ураження значної кількості цілей, а два батальйони були визнані "боєздатно втраченими" в межах оцінки епізоду. Це не привід для самозаспокоєння, а підтвердження того, що характер сучасного бою змінився незворотно.
Володимир Шведюк наголошує, що ворога не можна недооцінювати. Росія справді має більший мобілізаційний ресурс, більші запаси боєприпасів, але перевага українськиї військових не в масі, а в якості рішень і швидкості змін. Озброєння стало частиною системи, а не просто набором зразків техніки.
"Безпілотні системи стали домінуючим фактором на тактичному рівні, вони виконують розвідку, коригування, ураження, мінування, логістичні задачі. Масовість і дешевизна окремих рішень створили ефект перенасичення поля бою сенсорами й ударами, це змінило навіть рівень відділення/взводу: командир бачить більше, але мусить діяти точніше бо противник бачить не менше. Артилерія залишається "Богом війни", але її роль стала більш залежною від високоточних боєприпасів, корекціі дронами, контрбатарейноі боротьби, ударів по складах і вузлах управління, це те, що змінює співвідношення ефективності на наш бік. РЕБ перетворився на "фонову фізику" сучасного поля бою адже підрозділ, який не має розуміння електромагнітної обстановки у 2025–2026 роках воює в гірших умовах апріорі. Ворог адаптується і ми адаптуємось, це технологічні перегони, де швидкість - це і є перемога", - зазначає бойовий генерал.
Найскладніше питання наразі, на думку Володимира Шведюка, – це люди.
"За останні роки з’явився унікальний масив бойового досвіду на всіх рівнях: від сержанта до оперативного командування, рішеня сьогодні приймаються людьми, які знають ціну помилки не з книжок. Але Росія дуже системно працює на розрив зв’язку між військом і суспільством, зокрема через тему мобілізації та через розгойдування внутрішніх конфліктів. Це не думка, це один із базових напрямків їхніх інформаційних операцій, створити недовіру, спровокувати взаємну злість, підірвати моральну стійкість. Водночас українці, навіть втомлені, не зламалися і не дали противнику бажаного сценарію. А саме, пустих окопів і масових заворушень у тилу", - наголосив Володимим Шведюк.
Нинішня війна - це війна не тільки армій, це також війна управлінських систем і союзів, економік, виробництва та логістики.
"Ми маємо справу з довготривалим історичним випробуванням, у якому визначається майбутнє української держави. Ми не маємо права будувати очікування ні на емоціях, ні на ейфорії, ні на зневірі. Єдине, що працює у війні такого масштабу, це реальність мишлення, системність і щоденна робота, коли країна тримає темп і послідовно нарощує спроможності. Вона створює перевагу навіть проти чисельно більшого ворога. Ми вже довели, що здатні адаптуватися швидше, діяти точніше, і знаходити рішення там, де, з погляду класичної арифметики, його не може бути", - каже Володимир Шведюк.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
