Володимир ПОВАЖНИЙ – командир мобільної групи зенітно-ракетного взводу 211 бригади, яка займається знищенням "шахедів".
Уже понад два роки пан Володимир розшукує кохану, з якою познайомився в інтернеті. Вони бачилися лише кілька разів, а востаннє чоловік навіть встиг освідчитися. Проте війна розірвала їхній зв’язок.
Про це йдеться у публікації "МБ".
Встиг освідчитися, але… війна
Володимир Поважний родом із Тернопільщини. Закінчив академію міліції. Після навчання працював правоохоронцем, згодом – у комунальній службі.
З Людмилою пан Володимир познайомився на сайті знайомств. Два місяці листувалися, а згодом зустрілися в Чернівцях під час його відрядження.
"Ми зустрілися всього на кілька хвилин в магазині. Домовилися спланувати нашу зустріч ще раз", – згадує він.
Володимирові – 54 роки, Людмилі – 50. На той час жінка була в процесі розлучення та мала дитину. Працювала в "Ашані", у кондитерському відділі.
За спогадами Володимира, жінка середнього зросту, струнка, дуже вродлива.
Згоріли форма, блокнот і телефон
Згодом була ще одна зустріч. Прогулянки, тривалі розмови. Здавалося, що вони наче створені одне для одного.
"Ми обмінялися телефонами й домовилися, що я телефонуватиму. Коли ще був удома, ми активно спілкувалися, та згодом мене терміново викликали на службу. Я записав її контакти в телефоні й у блокноті.
Проходячи базову загальну військову підготовку в Сторожинці, я зателефонував Люді. Однак спланувати нашу третю зустріч нам так і не вдалося, бо вже згодом я потрапив на виконання бойових завдань. Спочатку Покровськ, потім Куп’янськ.
З передової я писав їй ще двічі, але відповіді не отримав. Коли я перебував у Покровську, мені вдалося з нею зв’язатися, і вона лише сказала, що хоче зустрітися", – згадує військовий.
Та через кілька днів сталася біда. Ворожий дрон спалив автомобіль Володимира. З ним згоріли форма, блокнот і телефон…
"Так я втратив єдину ниточку з Людмилою. Потім знову переведення по службі, знову і знову... Я неодноразово звертався по допомогу в розшуку Людмили, однак безрезультатно. Я хотів би знайти її. Дізнатися, як вона.
Коли Людмила розповіла, що перебуває в процесі розлучення, я запропонував одружитися. Вона сказала, що не проти, але спершу їй потрібно навести лад у своїй сім’ї. Ми востаннє бачилися на автовокзалі влітку 2024 року. Спершу Людмила сказала, що подумає, а коли я сів в автобус, написала: "Я не проти стати твоєю дружиною. Цілую, ти мій ведмедик". На жаль, я не знаю її прізвища та адреси. Проте прошу, відгукнись, кохана!" – розповідає пан Володимир.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
