Сьогодні, 12 лютого, у Чернівцях прощаються з доктором історичних наук, професором, членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук України Василем Олексійовичем Балухом.
Чин похорону та громадянське прощання проходить до 13:00 у храмі Трьох Святителів на території Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, пише molbuk.ua.
А о 14:00 заплановане поховання на Центральному кладовищі у Годилові, на Алеї Слави.
Василь Балух відійшов у вічність на 71-му році життя. Своє життя він присвятив науці, освіті та розвитку української гуманітарної думки.
"Я знала Василя Олексійовича через його дружину, ми товаришували ще з дитинства. А ближче познайомилися вже завдяки ансамблю. У молодості він був солістом народного танцювального колективу, і вони з дружиною там танцювали. Мало хто знає, але він був і воротарем хокейної команди — однієї з найсильніших на той час. Він був дуже цікавим, багатогранним, умів щиро дружити, підтримувати, проявляти себе в різних сферах. У ньому поєднувалися інтелігентність, внутрішня сила й життєва енергія. Саме таким я його і запам’ятаю — світлим, талановитим і справжнім", - розповідає доцентка кафедри сучасних європейських мов ЧТЕІ ДТЕУ Веронія Мартинюк.
У Чернівецькому національному університеті він обіймав відповідальні посади — був деканом філософсько-теологічного факультету, першим проректором університету, а в останні роки працював професором кафедри філософії та культурології. Також тривалий час його діяльність була пов’язана з історичним факультетом університету.
"Він був передусім Учителем із великої літери. Свою педагогічну діяльність розпочинав як викладач історії Греції та Риму, і для багатьох студентів став першим наставником у світі історичної науки. Це була людина вимоглива й принципова, особливо в питаннях наукової діяльності та викладацької роботи. Як педагог, лектор і керівник він був зразком професіоналізму. Він умів бути суворим, але ця суворість сприймалася як справедлива і вмотивована турботою про якість знань. Він не терпів байдужості до справи, не дозволяв лінуватися, заохочував і навіть наполягав на професійному зростанні колег — захисті дисертацій, написанні монографій, розвитку наукових досліджень.Його вирізняла енергійність і невтомна ініціативність: нові проєкти, ідеї, наукові задуми супроводжували його до останніх років життя. Він справді "жив" справою — жив університетом, кафедрою, розвитком історичної науки. Під його керівництвом кафедра демонструвала високі результати й посідала провідні позиції", - згадує викладач кафедри Всесвітньої історії Богдан Боднарюк.
Василь Олексійович — автор і співавтор понад 200 наукових і навчально-методичних праць: монографій, підручників, словників. Він очолював редакційну колегію багатотомної "Історико-богословської енциклопедії", став засновником наукової школи, підготував плеяду науковців, керував і консультував дисертаційні дослідження, формуючи сучасний гуманітарний дискурс в Україні.
За багаторічну працю він був відзначений численними державними, академічними та церковними нагородами, почесними званнями та преміями.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
