Він працював чесно, любив щиро, стояв до кінця. Він був тим, хто поважав батьків, знав ціну землі. Дмитро Фербей віддав своє життя за мир і свободу, за можливість жити без страху в рідній Україні. Він залишиться в серцях усіх, хто його знав, як символ мужності, самопожертви і незламної сили духу
Про це повідомляє спільнота: "Незабутні: Буковина пам'ятає".
Народився Дмитро Миколайович Фербей 20 квітня 1992 року в Черепківцях. Навчався у місцевій школі, а опісля – в професійному ліцеї в Глибокій, бо хотів мати справжню чоловічу професію. Опанував фах тракториста, і з того моменту земля стала його світом, його стихією.
Працював у фермерському господарстві. Любив трактори, комбайни, культиватори – важку техніку, яка підкоряється тільки терплячим і сильним. У армії Дмитро Фербей не служив через проблеми зі здоров’ям. 2016 року зустрів кохану дружину Крістіну, у них народилася донька. Дмитро був найкращим татом – ніжним, турботливим і дбайливим.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Дмитро Фербей став на захист Батьківщини одним із перших. 28 лютого 2022 року, не маючи військового досвіду, він добровільно долучився до лав ЗСУ, аби зупинити ворога і прогнати його якомога далі від рідного дому.
Служив у 22-му Буковинському стрілецькому батальйоні, а згодом його прикомандирували до 116 механізованої бригади. На фронті був водієм-санітаром медичного пункту.
Загинув солдат Дмитро Фербей 19 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Шевченкове на Харківщині.
"Одного дня подзвонила сержант Олександра. Голос її тремтів, збивався. Не знали, як сказати мамі… Накрило "Градами". Дмитрові посікло голову уламками. Травми несумісні з життям", – згадує дружина Крістіна.
Поховали Героя у рідних Черепківцях. Без тата залишилися дві доньки: Єві – 9 років (від першого шлюбу). Діані – 8. На фасаді школи, де навчався захисник, йому відкрили меморіальну дошку.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
