Цього року українці вже 26-й раз писали Радіодиктант національної єдності. Текст для цього готують спеціально, а зачитують у телестудії наживо діячі української культури.
За відгуками в соцмережах, текст цьогорічного диктанту всім сподобався. "Треба жити!" — такою була його назва. Написала цей текст письменниця Євгенія Кузнєцова. Чимало українців потрактували його щирий заклик не втрачати смаку до життя попри всі випробування, які випали на нашу долю.
Однак трапилися в диктанті кілька слів, які здивували багатьох із тих, хто писав його. Це діалектизми "пітятко","допіру", "кияхи".
До речі, слово "лелітки", яке вжила письменниця у словосполученні "сукня з лелітками", – не є діалектним в цьому розумінні.
"Лелітка" – це блискуче кружальце; блискучі цяточки на чому-небудь. У повсякденному мовленні українці, на жаль, значно частіше використовують кальку "паєтки" на позначення цього предмета. Тлумачний словник української мови ж подає першим саме таке значення слова без позначки діал. А от "лелітка" як назва квітки вже трапляється у говірках.
"Пітятко" – у закарпатській говірці означає "курчатко". Саме таке його значення подано у "Русинсько-українському словнику".
"Допіру" – також є в тлумачному словнику української мови. Цей діалектний прислівник означає "тільки що, щойно".
"Кияхи" – той самий словник фіксує як діалектне слово, яким позначають качани кукурудзи.
Були в диктанті також слова, які викликають труднощі в написанні:
– "між’яр’я", у якому пишемо два апострофи;
– "впівсили" – прислівник, який пишемо разом;
– "по-справжньому" – прислівник, у якому обов’язковим є дефіс;
– "півтонИ" – слово, яке означає "найменший інтервал між двома найближчими за висотою звуками темперованої гами" або "неяскравий, невиразний колір; забарвлення, фарба, перехідні від світлого тону до темного". Цей іменник маємо писати разом.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
