Поліцейська Галина Олійник займається різьбою по дереву.
Два найбільших вироби майстрині – 25-кілограмова булава та майже двометровий бунчук – внесено до Книги рекордів України.
Членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатка премії імені Гараса Галина ОЛІЙНИК раніше працювала вчителькою у Виженській школі, де викладала англійську мову та образотворче мистецтво.
Півтора року тому пішла служити в поліцію, працює на посаді інспектора служби освітньої безпеки Вижницького райвідділу поліції ГУ НП в області.
Поєднала роботу із захопленням
– У такий важкий час, коли в Україні війна, захотіла зробити щось більше. Адже воюють чоловіки з моєї родини, багато друзів та знайомих. Ретельно готувалася, ходила в спортзал, пройшла відбір. Зараз займаюся національно-патріотичним вихованням молоді, – каже лейтенант поліції. – А у вільний від служби час йду у свою майстерню і різьблю різні вироби з дерева. Втішаюся, що змогла поєднати роботу зі своїм захопленням. Узяла участь у всеукраїнському проєкті орнаментів на військовій атрибутиці – оздобила різьбою ящик з-під патронів. Ще вирізьбила великий герб України, який представлю на міжнародному симпозіумі "Мистецтво як культурно-освітній бренд". Вела майстерклас із різьблення по дереву для поранених військових і ветеранів. Запам’ятався українсько-французький проєкт "Україна: жіноче обличчя спротиву", у якому теж взяла участь.
Галина Олійник – єдина жінка-різьбярка на Буковині. Її унікальні вироби можна побачити на всеукраїнських та міжнародних виставках. Чимало робіт зберігаються в музеях і приватних колекціях.
– Мені завжди подобалося гуцульське народне мистецтво, особливо різьблення по дереву. Щоби це робити, треба закохатися в дерево, зрозуміти, що воно живе. Це захоплення вимагає деяких жертв. Спершу часто різала пальці, та навіть це не могло зупинити моє бажання навчитися правильно тримати в руках долото й молоток. Зараз вони вже слухаються мене, – усміхається пані Галина. – Так приємно після напруженого дня взяти в руки різець і почати мудрувати над деревом. Для мене це справжній відпочинок. Коли працюю, забуваю про все на світі. Кожен мій виріб – як новонароджене дитя. Приростаю до нього душею і серцем. Це дивовижно, коли своїми руками можеш створити щось прекрасне. Шматок дерева можна перетворити на таріль або вазу, вдихнути в них друге життя. Виставкові роботи в одному екземплярі не продаю, передаю в музеї, щоби люди могли їх бачити.
Майстриня різьбить тарелі, рахви, скриньки, хрести. Деревину для її робіт заготовляють за спеціальною технологією.
– Дерев’яні речі мають дивовижну цілющу енергетику, – запевняє пані Галина. – Люблю різьбити великі тарелі, бо на них можна розгорнути свою думку. Два найбільші мають у діаметрі 89 сантиметрів. Їх ледве можна втримати в руках. Нині працюю над метровим тарелем "Минуле та майбутнє". Є тарель із червоного дерева, яке росте у тропіках. Невелику дощечку мені подарував мій дідусь. Казав, що давно беріг їх для чогось доброго. Хоча з червоним деревом важко працювати, бо воно досить тверде. Таріль "Оберіг" вирізьбила з груші, яка добре ріжеться.
Використовую в роботах традиційні буковинські та елементи трипільської культури. Маю тарелі "Яриловий дар", "Трипільське сонце". За таріль "Ювілейний" із тризубом у центрі, над яким працювала два місяці, отримала президентську стипендію.
Шукала кінський волос
Майстриня вирізьбила з груші найбільшу в Україні булаву, яка важить 25 кілограмів. Її довжина – 2,3 метра, ширина – 55 сантиметрів.
– Поруч із нею почуваюся карликом, – усміхається авторка виробу. – Різьбила-різьбила півтора року – і вийшла на рекорд України. Зараз ця булава в постійній експозиції Національного історико-культурного заповідника "Чигирин". У жовтні 2018 році встановила ще один рекорд – створила найбільший козацький бунчук ручної роботи, який був символом гетьманської влади Запорозького війська. Його довжина – 182 сантиметри. Для бунчука потрібен був натуральний кінський волос. Поїхали з друзями в Карпати шукати коней відповідного забарвлення. Троє господарів погодилися, щоб ми зістригли трохи волосся з їхніх коней. Зараз цей бунчук зберігається в краєзнавчому музеї.
Справу майстрині продовжує донька Антоніна. Зараз вона сама різьбить вироби з дерева. Стала лауреаткою президентської стипендії для молодих майстрів народного мистецтва.
– Донька має власний стиль. Найкраще в неї виходить інкрустація, – хвалиться пані Галина. – Хочемо створити велику колекцію буковинських прикрас із дерева. Багато наших з донькою виробів передали на благодійні аукціони на підтримку ЗСУ.
Фото надала Галина Олійник
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
