Ігор ГОНЧАРОВ усе життя працює з дітьми, створює дивовижні вироби з дерева, металу та навіть яєчної шкаралупи.
До Чернівців переїхав із родиною у квітні 2022 року, рятуючись від війни. Він мріє заснувати школу для дітей та працює над облаштуванням диво-галявини з вирізьбленими власноруч дерев’яними фігурами.
Своєю історією майстер поділився з "МБ".
"Якщо щось починаю – роблю це досконало"
Тимчасова майстерня Ігоря Гончарова розташована у парку Шевченка. Тут чоловік планує облаштувати "Казкову галявину" для дітей.
Зараз робочий процес у розпалі: повсюди інструменти, скраю стоїть дерев’яна діжка, а біля неї вирізьблений з дерева та уже полакований ведмідь. Біля імпровізованої трави, яка обрамлятиме галявину, – сова та її менша воскова копія. Між припертими до стіни дошками проглядається невеличка фігурка білочки.
Майстер бігає від однієї фігурки до іншої, тільки й чути: "Тут потрібно ще очі доробити, а цю пандочку я зараз розфарбую".
Над проєктом галявини митець працює третій рік. Чоловік захоплено каже: "Хочу, щоб по центру було щось дивне й незвичайне, створене з рослин. Можливо, казковий будиночок. Трішки бракує грошей на флуоресцентні фарби, лак і ще один інструмент. Хочу зробити так, щоб ця інсталяція простояла багато років".
Ігор Гончаров пригадує, що любов до різьби з’явилася у нього ще в дитинстві.
"Взяв до рук лобзик, коли мені було сім років, і почав пиляти. Це було моє хобі. Навчився самостійно, просто дивився відео в інтернеті. Якщо щось починаю, то намагаюся довести це до досконалості. У мене є всі необхідні інструменти: кілька бензопил, болгарки, верстати. Це дає можливість робити складні речі", – розповідає чоловік.
Пізніше Ігор займався холодним куванням, власноруч виготовляв устаткування для цього. Але тепер, каже, із залізом "зав’язав". Зараз майстер працює з деревом. Стверджує, що це в рази важче.
"Залізо пофарбував, приварив – і все. А з деревом так не виходить. Це роки роботи. Спершу дерево має повністю висохнути. Потім я ще рік з ним працюю, а далі накладаю по п’ять шарів покриття", – пояснює він.
Пан Ігор каже, що має чимало творчих планів, проте коштів на їхню реалізацію бракує.
"Здавалося, війна йде за нами"
Ігор Гончаров із родиною до війни проживав у Лисичанську. Проте у квітні 2022, коли після постійних обстрілів місто залишилося без води, світла й газу, вони вирішили виїжджати.
"Евакуаційна поліція довезла нас до Сіверська, далі автобусами – у Дніпро. Там зібралися тисячі людей. Багато залишилися у Дніпрі, Києві, Харкові. Ми певний час були в Дніпрі, але вже й там почалися прильоти. Здавалося, війна йде за нами", – згадує майстер.
Тоді сім’я прийняла рішення їхати на Буковину, де мешкали родичі.
Вже тут у селі Годилів при місцевій школі пан Ігор разом зі своїми помічниками облаштували так звану "майстерню вдячності". Тут він почав працювати з металом та деревом, а також організував гурток англійської для дітей, адже має великий досвід репетиторства.
До війни чоловік організовував інтерактивні шоу для дітей. Тепер мріє створити у Чернівцях школу гуртків, де навчали б танців, гри на гітарі, різьби по дереву та розпису писанок.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
