У селі Лужани, що поруч із Чернівцями, знаходиться храм Вознесіння Господнього. Це унікальна пам’ятка, адже найстаріша збережена церква Буковини XIV ст.
Але науковці передбачають, що звести храм могли і раніше, йдеться у публікації "МБ".
Коли вперше заходиш до храму, здається, що час тут зупинився. Старі фрески, мовчазні стіни й особлива тиша - така, яку можна почути тільки в місці, де молилися століттями.
"Вважається, що зведена церква у 1453-1455рр. боярином Федором Вітольтом молдавського господаря Стефана Великого. Найстаріший документ про село Лужани – грамота 1421 року, де йдеться про те, що Федор Вітольт купив Лужани. Тому вважається що саме він, побудував цей храм і зобразив себе на фресці, як тиктор", – розповідає отець Роман.
Але під час реставрації, яка тривала майже 30 років, - з 1980 до 2008 років, фахівці припустили, що храм значно давніший. Деякі елементи фресок, техніка живопису й тип фарб можуть вказувати на ХІII-XIV століття. Хоча офіційно це не підтверджено.
"Ми навіть проводили розкопки. Знайшли тільки старе кладовище. Але випадково – в іншому місці – виявили гончарну піч IV–V століття. Тобто поселення тут було ще дуже давно", – додає священник.
Фрески, що досі збереглися на стінах, справді вражають. Деякі з них намальовані різними художниками - і, можливо, навіть у різні періоди. Це теж підтверджує думку про давність споруди.
Зараз проблема храму в його юридичному статусі. Отець Роман пояснив, що церква не має власника. Громада, яка там молилася, була лише користувачем, а не офіційним власником.
"Ні громада, ні місцева влада не мають права подавати документи на ремонт. А без цього держава не дасть грошей навіть на дах", - каже священник.
Реставратори залишили звіт, де вказано, що дах церковної будівлі у критичному стані, його треба замінити.
"Була ідея зробити храм музеєм, як у Львівській області, – тоді він був би на балансі обласної ради, а люди й далі могли б у ньому молитися. Але без офіційного рішення - все зупинено", - продовжує отець Роман.
Тут рідко моляться, але часто бувають відвідувачі.
"Зараз громада має нову церкву. У старому храмі богослужіння відбуваються рідко - до 10 разів на рік. Але людей, яким цікава історія, тут чимало. Туристичні фірми привозять сюди екскурсії: хтось дивиться, хтось молиться", - розповідає священник.
І хоча археологи поки не змогли точно довести, коли саме збудували храм, але присутність старовини тут відчувається навіть у повітрі. Це не просто споруда, а жива історія, яка чекає, щоб її знову почули.
Автор Ангеліна Чернівчан
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
