У Чернівцях вийшла збірка оповідок та новел відомого журналіста Михайла Брозинського "Осінні акварелі".
У своїй новій книзі буковинський літератор Михайло Брозинський "пропонує дещицю зі своїх оповідань, новел і віршів – образків в продовження хвилюючих спостережень, випадків з життя, які його схвилювали і які йому запам’яталися".
Про це повідомив буковинський журналіст Юхим Гусар.
Як зазначається, автору пам’ятається з дитинства, як "пахне жнивом Різдво", спечені мамою у сільській печі "пундики для синів", які на столі парують рум’яні, наче три невеличких сонця, "як з братом нечисту силу з хати виганяли". Ті далекі повоєнні роки без батька, який рано покинув земній світ, світяться маминим ученням уму-розуму – "уроки, які завжди з нами", зізнається Михайло, під час яких могла матуся хлопців й "відлупцювати прутом".
У щедрому плині днів та літ гостро і тонко він сприймає найдрібніші деталі і явища, його особисті давно минулі настрої органічно переплітаються з глибинними настроями дійсності, іскра слова вибухає філософським багаттям, мале словесне зерно виростає ваговитим колоссям: "що демократизм запанує в незалежній Україні, а колишні люди зі страху займуть у ній чільне місце", "якщо любов до України вічна – не вб’ють її ані жорстокість, ні війна".
Слово в оповідках, есе, новелах звучить непоказово скромно, тихо і чесно, але без соромливого замовчування бід, нелегких оказій, що торкнулися його рідного Подністров’я, де побачив земний світ у селі Михалкове, що на Сокирянщині. Приміром, згадує, як принизливо вів себе партійний чиновник, як "шили" вчителю аморальний вчинок, як ледве не потрапив під "строге око" за читання забороненого "Собору".
У кожного своє відчуття світу і часу, особисте бачення його багатобарвних відтінків. "Життя моє! /Як схоже ти на книгу, / Що так хвилює молоді серця, / Як схоже на ріку бурхливу, / Яка шумує, грає без кінця". Крапинками-зорями яскряться світло й духовно буденні епізоди у мікроновелах "Ранковий потяг", "Оказія", "Горличка", "Учитель", "Ланкова", "Не руйнуйте гнізда", у яких гарно брунькується слово: "зірниці, мов краплинки дощу на васильках", "сліз було більше, як ранкової роси на траві".
"У кожного поета у його творчості є свій речитатив, своя мова і по ній упізнається його душа. А серце Михайла щедре на добро й високу похвалу, що особливо відчувається у його посвятах колегам по перу: Віктору Касяченку, Василеві Бабуху, Іванові Нагірняку, Іванові Дерді, Василю Мельнику, Георгію Шевченку, Вірі Китайгородській, Мірчі Лютику, Михайлу Ревуцькому, Оксані Довгань, Василю Місевичу, Василю Кукульняку… Ось лише кілька рядків з присвят-посвят: "Несе тебе в житті Пегас і Муза млосно обіймає" (Василю Бабуху), "Рідні тато і мама – Березень й Весна виростили з хлопця чарівну людину" (Іванові Нагірняку), "І нині всі його книжки – немов зі рки про щедрі і розкішні Дністра і Припруття чарівні квітки" (Юхиму Гусару), "Над Дністер-рікою, над високим літом мандрує царівна Оксана Довгань", - йдеться у повідомленні.
Пропонована книга - це як "Акварелі подорожнього", як сказав у передньому слові до видання письменник, уродженець села Коболчин Микола Кривий. Автор, умовно подорожуючи життям, в одному із віршів зупиняється "Біля пам’ятника невідомому солдату", а в горах "На перевалі Німчич", де заграли музиченьки троїсті, танцює з парубками "Аркан", щиро мовить "Моя Україна – незалежна країна", пропускає через серце щемливі рядки "Мамі", "Плач матері майданівця", "Колискова татові":
І нині в кожну життєву днину
Крізь брехню і словоблуддя масове
Чую суворе запитання татове:
"Чи по-Божому живеш сину?".
А життєву сповідь Михайла Брозинського доповнюють фото з родинного архіву, з фотоальбому бібліотеки № 21 м. Чернівці, світлини Рудольфа Лекалова, Наталії Неміжан, Галини Скіданюк, і звучать світлим відлунням слова-роздуми про його творчість Юрія Скиби, Валентини Мацерук, Георгія Шевченка, Інни Савик, Віри Китайгородської, Івана Нагірняка.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
